Ахмет Байтурсинов: біографія та діяльність просвітителя

Видатний просвітитель казахського народу Ахмет Байтурсинов пройшов важкі випробування, відстоюючи національні інтереси казахів і мрії про краще життя, підвищуючи їхню освіченість. За це він віддав найцінніше — своє життя, але в серцях людей запалив вогонь віри в краще майбутнє.

Факти біографії Байтурсинова

Хто такий Ахмет Байтурсинов? У Казахстані Ахмет Байтурсинов шанується як Учитель нації — «Ұлт ұстази». Він казахський просвітитель, лінгвіст, літературознавець, поет, публіцист, перекладач, громадський діяч.

Де народився Ахмет Байтурсинов? Народився Байтурсинов у Тургайському повіті Тосинської волості Російської імперії 5 вересня 1872 року.

Грамоти хлопчик навчився у мулл рідного аулу. У 1886 році його віддали в Тургайське двокласне російсько-козахське училище. Продовжив він освіту в чотирикласній учительській школі просвітителя Ібрая Алтинсаріна в Оренбурзі. Хоч як важко було виживати юнакові в місті, але школу він усе-таки закінчив і 1895 року почав працювати вчителем. Викладав у Кустанайському повіті, в Актюбінську, у Каркаралинському повіті.

Під час роботи у волосному училищі Кустанайського повіту Ахмет жив у хаті лісника Івана Журавльова, де й зустрів свою долю. Нею стала дочка лісника Олександра. Шлюб між молодими людьми був укладений за мусульманським обрядом у Кустанаї.

Олександра Іванівна Журавльова стала Бадрісафою Мухаметсадиківною Байтурсиновою. Молодята рік жили в Кустанаї, де Ахмет працював учителем у російсько-казахській школі. Через рік вони переїхали до Омська, а потім до Каркаралинська, де жили до 1909 року. Своїх дітей у них не було, але вони виховали трьох прийомних.

З 1905 року Байтурсинов займається політичною діяльністю. Він став одним з авторів Каркаралинської петиції, в якій засуджувалася свавілля влади щодо казахського народу. За критику Байтурсинов 1907 року вперше потрапив до в’язниці. У 1909 році без суду його повторно ув’язнили в Семипалатинській в’язниці на вісім місяців. Після звільнення і до 1917 року жив в Оренбурзі під наглядом поліції.

У 1917 році став одним із творців партії «Алаш» і членом казахського уряду Алаш-Орда. У 1919 році вийшла амністія, і Байтурсинов переходить на бік радянської влади, навіть вступає до лав ВКП (б), але це його не рятує. У 1929 році просвітителя заарештовує вже радянський уряд і ув’язнює в кизилординській в’язниці. Потім висилають в Архангельську область, а дружину з прийомною донькою відправляють до Томська.

У 1934 році завдяки клопотанню дружини Максима Горького Катерини Пєшкової, яка на той час була в комісії Червоного Хреста, Байтурсинова звільняють з ув’язнення. З дружиною і вже трьома прийомними дітьми вони повертаються в Алма-Ату і живуть там три роки до нової хвилі репресій. У жовтні 1937 року главу сімейства знову заарештовують. Через два місяці, 8 грудня, його розстріляли як ворога народу. Реабілітували Байтурсинова тільки через 50 років, 1988 року.

Творча спадщина Ахмета Байтурсинова

Байтурсинули був літератором, видатним ученим-лінгвістом. Він став професором філології першого казахського державного університету, очолив Академічний центр республіки, створений 1921 року при Наркоматі народної освіти КазАРСР.

Завданням Центру було організувати і координувати науково-дослідну роботу, ліквідувати безграмотність, розробити освітні програми всіх рівнів. Байтурсинов виконував ці завдання, сам створював підручники та методичні посібники з вивчення казахської мови.

Які досягнення можна відзначити в Ахмета Байтурсинова? Байтурсинули реформував казахську писемність, розробив основи казахської мови та запровадив наукову термінологію для казахської граматики. Окрім цього, створив ілюстрований буквар, кілька посібників для дітей з вивчення казахської мови, методичний посібник «Баянши», написав першу наукову працю з історії казахської літератури «Літературознавство», яка вийшла 1926 року. Також збирав, записував і видавав усну народну творчість казахського народу.

Новий алфавіт «Жаңа Ємле», запропонований Байтурсиновим, досі використовують казахи, які живуть в Ірані, Афганістані, Китаї. Тюркським мовам було незручне арабське письмо через його не позначення голосних. У 1912 році вчений вилучив із казахської мови невикористовувані арабські літери і замінив їх рідними. Він запропонував перед кожним словом ставити знаки для правильної передачі голосних з урахуванням казахської вимови.

Відомий лінгвіст Є. Д. Поліванов назвав таке рішення геніальним. Однак у СРСР, як зазначав радянський сходознавець В. М. Алпатов, вибір міг бути зроблений тільки між кирилицею і латиницею. На той час головну роль мали політичні та ідеологічні чинники, а не психологічний аспект, згадує А. Ш. Біккулова у статті «Є. Д. Поліванов. Д. Поліванов — один із перших теоретиків радянської мовної політики».

На Всесоюзному тюркологічному з’їзді в Баку 1926 року, присвяченому проблемі переходу на латинську графіку, Байтурсинули назвав російську мову хаотичною та анархічною, а казахську — найдосконалішою, обґрунтувавши свою думку з погляду вимови й правопису. Про це пише портал QAZAQ UNI. Позиція Байтурсинова стала однією з причин, чому його незабаром назвали ворогом народу.

Свій внесок у розвиток казахської літератури Байтурсинов зробив як поет і перекладач. Які літературні твори написав Ахмет Байтурсинов? Відомі його збірки байок «Сорок байок» (1909) і «Маса» (1911). Це адаптовані байки Крилова, Езопа, Абая. Також він писав вірші просвітницького спрямування:

• «Казахська традиція»;
• «Казахська натура»;
• «Лист другу»;
• «Щастя» та інші.

Які актуальні питання порушував Ахмет Байтурсинов? У байках автор висміює як окремі людські вади (лінь, невігластво, марнославство), так і виступає загалом проти гноблення владою казахського народу.

Громадська діяльність казахського просвітителя

Із серйозною несправедливістю в суспільстві Ахмет зіткнувся, коли йому було 13 років. Поліцейські під керівництвом полковника Яковлєва влаштували погром у його аулі. Батько Ахмета Шошак і троє його братів не змогли терпіти знущання і побили полковника. За це їх вислали до Сибіру на каторгу на 15 років.

Активна політична діяльність Байтурсинова почалася 1905 року. Він став одним з авторів Каркаралінської петиції до голови Ради Міністрів Росії. У петиції висувалася низка вимог:

• створити народні земства;
• зупинити експропріацію землі в казахів;
• звести нанівець переселення;
• надати свободу віросповідання;
• скасувати цензуру на випуск періодичних видань;
• дати дозвіл на відкриття друкарні.

Разом з Аліханом Букейхановим і Міржакіпом Дулатовим з 1913 по 1918 роки за підтримки казахської інтелігенції видавав першу національну газету «Казах». Газета стала рупором національних інтересів казахів.

Після революції 1917 року Байтурсинова обрали членом Військово-революційного комітету Казахського краю. У 1920 році він вступає до лав РКП (б), сподіваючись, що радянська влада дасть казахстанцям право на самостійний національний розвиток у складі СРСР. Він із натхненням працює наркомом освіти краю (1920-1921), віддаючи всі сили на боротьбу з безграмотністю населення, потім — керівником Академічного центру.

Надії Байтурсинова не виправдалися. У 1929 році його звинуватили в спробі організації змови і заслали в Архангельську область. Він відстоював національні інтереси казахів, а це суперечило більшовицькій ідеології. Його оголосили ворогом народу і знищили фізично, але спадщина його живе. У 2004 році було видано три томи зібрання творів А. Байтурсинова, які зберігаються у фондах Бібліотеки Першого Президента Казахстану.

Справедливість восторжествувала: ім’я Ахмета Байтурсинова внесено до літопису національної історії Казахстану. Байтурсинов виступав за створення суспільства з високим рівнем культури й освіти, закликав до особистої відповідальності людини за свою долю. Його любов до народу, мови і культури, а також сміливість і воля зумовили важкий шлях борця і трагічну долю.