Альберт Ейнштейн: відкриття та факти біографії видатного вченого

Альберт Ейнштейн — американський, німецький, швейцарський фізик-теоретик, один із засновників сучасної теоретичної фізики. Що відкрив Альберт Ейнштейн? Ім’я вченого пов’язане насамперед із відкритою ним теорією відносності.

Його дослідження також значно вдосконалили квантову теорію фотоефекту та квантову теорію теплоємності. У зрілі роки вчений працював над проблемами космології та єдиною теорією поля. Загалом ним створено понад 300 наукових праць з фізики, 150 були присвячені філософії та історії науки.

Найпліднішим для Ейнштейна був 1905 рік. Молодий 26-річний учений тоді розробив фундаментальні фізичні теорії, над якими продовжував працювати в наступні роки. За 10 місяців, як оцінюють сучасні вчені, Ейнштейн написав 5 шедеврів, які змінили уявлення про навколишній світ. На честь 100-річчя цих відкриттів 2005 рік було проголошено Всесвітнім роком фізики.

Альберт Ейнштейн усвідомив недоліки ньютонівської механіки, його спеціальна теорія відносності (СТО) стала спробою узгодити закони механіки із законами електромагнітного поля, як зазначається на сайті Нобелівської премії. Ця теорія скасовувала абсолютний простір і абсолютний час, ревізувала механіку Ньютона, що панувала в науці 200 років.

За Ейнштейном час тече по-різному в різних системах відліку. Рівняння Ейнштейна E=mc², що стало знаменитим, пояснювало, як час і відстань можуть змінюватися через різну швидкість об’єкта і спостерігача. Найвідоміший висновок із цієї теорії: що швидше рухається об’єкт, то повільніше тече час на цьому об’єкті. Таке твердження в тодішньому консервативному науковому співтоваристві було неприйнятним і мало кому зрозумілим.

Інша фундаментальна робота 1905 року стосувалася квантового поля. До Ейнштейна вважалося, що випромінювання світла відбувається неподільними порціями. Дослідження вченого доводили, що не тільки випромінювання, а й поширення, поглинання світла відбувається порціями, названими квантами, пізніше — фотонами. Так було пояснено загадки фотоефекту. За вдосконалення квантової теорії Альберт Ейнштейн був нагороджений Нобелівською премією з фізики (1921).

Роботу над загальною теорією відносності (ЗТВ) Ейнштейн продовжив у 1907-1916 роках. Вона змінила основи фізики, замінила класичну механіку і закон всесвітнього тяжіння Ньютона, стала вінцем сучасної науки. Закон Ньютона не пояснював, як сила тяжіння передається через абсолютно порожній простір. Ейнштейн висунув ідею, що носієм тяжіння стає сам простір-час. Математичне оформлення теорії зайняло ще кілька років, після чого стало загальновизнаним фундаментом сучасної фізики.

З 1933 року і до кінця життя Ейнштейн працював над створенням єдиної теорії поля. Метою роботи було об’єднати теорії гравітації та електромагнетизму. Як видатний учений, Альберт Ейнштейн був названий виданням Time персоною ХХ століття.

Ейнштейн був активним винахідником, йому належать близько 20 патентів на різні винаходи. Він створив вимірювач малих напруг, пристрій для визначення часу експозиції під час фотозйомки, оригінальний слуховий апарат і навіть дизайн незвичайного холодильника.

Деякі дослідження мали практичне значення. Він аналізував затікання, за якого рідина всупереч гравітації втягується в папір, що послугувало створенню паперових рушників. Зроблені вченим відкриття демонстрували його оригінальне мислення і світогляд. Це знайшло відображення у висловлюваннях Ейнштейна про науку, людину і світ загалом.

Цікаві факти біографії Альберта Ейнштейна

Коли народився Альберт Ейнштейн? Великий учений народився 14 березня 1879 року в містечку Ульм (Німеччина) в єврейській родині підприємця середнього рівня. Доктор біологічних наук Микола Векшин наводить факт, що дитина народилася із сильною травмою голови: череп був настільки деформований, що лікарі побоювалися, чи виживе немовля. До 7 років хлопчик не вмів говорити, повторював лише короткі фрази. За пізнішими спостереженнями було виведено «синдром Ейнштейна», за якого розвиток мовлення розумних людей затримується.

Початкову освіту Ейнштейн здобув у мюнхенській гімназії. Микола Векшин стверджує, що вчився хлопчик погано, його протест викликали методи механічного заучування та авторитаризм школи.

Пізніше він навчався в Цюриху у Швейцарській вищій технічній школі. Був пересічним студентом, який пропускав лекції. Після завершення навчання 1900 року йому не дали хороших рекомендацій, що ускладнило працевлаштування.

Як зазначає видання Britannika, 1900-1902 роки стали для Ейнштейна періодом важкої життєвої кризи. Роботу він знайти не міг, терпів побутові поневіряння і навіть голод. Його батько в цей час збанкрутував. Молода людина мала серйозні стосунки з Мілевою Марич, але сім’я була проти, хоча 1902 року у пари вже народилася дитина. У 1903 році Ейнштейн все ж таки одружився з цією жінкою, у шлюбі у них народилися ще двоє дітей.

У середині 1902 року Ейнштейн отримав роботу в Берні в Бюро патентування винаходів. У його обов’язки входило робити експертні оцінки заявок. У цьому Бюро він пропрацював до жовтня 1909 року.

У ці роки Альберт Ейнштейн продовжував наукову роботу. Особливо плідним став 1905 рік, який пізніше назвали роком чудес в історії фізики, оскільки опубліковані вченим роботи поклали початок науковій революції. Праці 1905 року принесли Ейнштейну світову славу. У січні 1906 року він отримав ступінь доктора наук з фізики.

З 1909 року молодий учений отримав посаду в Цюріхському університеті, яка не приносила пристойного доходу. Тому 1911 року він прийняв пропозицію очолити кафедру фізики в празькому Німецькому університеті. Через 2 роки він повернувся до Цюриха і став професором у Вищій технічній школі. Незабаром Ейнштейна запросили очолити в Берліні новий дослідницький інститут. Він переїхав до Німеччини, шлюб із Мілевою Марич розпався.

У 1919 році Ейнштейн вступив у другий шлюб. Хто дружина Альберта Ейнштейна? Це була його кузина Ельза Ейнштейн, з якою вони були знайомі з дитинства. У Ельзи було дві доньки від першого шлюбу, з Ейнштейном вони створили дружну і міцну сім’ю.

У 1920-ті роки Альберт Ейнштейн багато їздив Європою, читав лекції. У 1929 році науковий світ відзначив його 50-річчя, але вчений уникав урочистостей, ховаючись на своїй віллі в Потсдамі.

Зі встановленням у Німеччині 1933 року фашистської диктатури Ейнштейн із сім’єю виїхав до США, а 1940 року став американським громадянином. Після війни він активно включився в рух учених за мир, попереджав про небезпеку створення водневої бомби, виступав проти гонки озброєнь. За своїми переконаннями Ейнштейн був гуманістом і пацифістом, не схвалював тоталітаризм.

Крім наукових інтересів, великий учений мав й інші захоплення. Так, з 6 років він навчався гри на скрипці, а в зрілому віці, будучи відомим ученим, давав благодійні концерти.

У 1955 році здоров’я Альберта Ейнштейна погіршилося. Помер він від аневризми черевної аорти 18 квітня на 77 році життя. За заповітом ученого прах його спалили, а попіл розвіяли в невідомій місцевості.

Життя Альберта Ейнштейна сповнене парадоксів. Його відкриття стали революцією в науці ХХ століття і послужили новим поштовхом у розвитку людства.

• Німеччина
• США
• Швейцарія
• Альберт Ейнштейн