Рон Візлі — герой фільмів про Гаррі Поттера, — побачивши павука, позбувся здатності говорити і рухатися. Відчуваєте те саме, коли бачите павуків? Таку фобію можна подолати. Досвідчені психологи-практики пояснять, звідки береться арахнофобія і як з нею боротися.

Як проявляється арахнофобія і які її причини

Багато хто впадає в ступор, побачивши крихітного павука, дехто непритомніє, заплутавшись у павутині або почувши про присутність волохатої комахи в кімнаті. Така поведінка свідчить про арахнофобію людини. Що це за розлад і чому він виникає?

Що таке арахнофобія та які її ознаки

Арахнофобія — одна з поширених фобій. Ця назва походить від злиття давньогрецьких слів «арахно» («павук») і «фобос» («страх») і має на увазі панічну боязнь павуків і павукоподібних.

На арахнофобію страждає чи не кожен п’ятий житель планети, хоча, по суті, страх павуків ірраціональний. Більшість павукоподібних не може заподіяти людині шкоди. Небезпечних видів небагато (близько 20), і водяться вони переважно в дикій природі.

З павуками поширених видів зустрічаємося практично в будь-якому місці — у власній оселі або під час вилазки на природу. Така перспектива лякає людей, які страждають на арахнофобію. Побачивши павучка, у них розвиваються хворобливі симптоми:

• прискорене серцебиття, нерівномірний пульс;
• тремор рук;
• посилене потовиділення (потіють руки, спина);
• зайва блідість і непритомний стан;
• втрата самовладання і дезорієнтація;
• хворобливі відчуття в грудній клітці;
• погіршення сну;
• ступор, загальмованість дій і неможливість тверезо оцінити ситуацію.

На думку автора підручника «Психологія девіантної поведінки» В. Д. Менделевії, арахнофобія може проявлятися у формі нападів паніки, які супроводжуються нестачею повітря, ознобом, нудотою, запамороченнями.

Прояви цієї фобії не призводять до загибелі чи інвалідності, проте арахнофобія має соціальні наслідки та суттєво погіршує якість життя людини. У більшості випадків панічний страх перед можливою присутністю павука призводить до конфліктів у сім’ї та на роботі, а потім і до соціальної ізоляції арахнофоба.

Причини арахнофобії

Павук — дрібна і нешкідлива істота, однак це не заважає сильнішим і розумнішим людям відчувати тваринний жах, побачивши членистоногого. У більшості випадків люди не усвідомлюють причин ірраціональності свого страху.

Дослідження, проведені нейробіологом Стефані Ноель і науковими співробітниками Інституту імені Макса Планка, показали, що такий страх може бути зумовлений спадковою схильністю. Жах, який відчуває арахнофоб, переданий йому предками і зберігся на генному рівні.

На думку практикуючої лікарки-психотерапевтки та сомнологині Оксани Садикової, арахнофобія може виникнути й з інших причин. Головні з них такі:

• Дитина копіює поведінку батьків. Якщо малюк бачить, що, побачивши павука, маму чи тата охоплює панічний страх, то сам буде підсвідомо боятися цих членистоногих.
• Набутий у дитячі роки негативний особистий досвід.
• Особливості нервової системи. Нервова система людей по-різному реагує на зовнішні подразники та стресові ситуації. Тому для одних зустріч із павуком проходить непоміченою, в інших викликає серйозний стрес і фобії.
• Ефект раптовості. Людина може захворіти на арахнофобію, якщо павук раптово виник перед очима або пробіг по руці.
• Поведінкова модель. Характерна для регіонів, де часто зустрічаються популяції отруйних павуків.

Спровокувати розвиток фобії може перегляд документального або художнього фільму, герої якого постраждали від укусів членистоногого.

Як позбутися арахнофобії

Щоб пережити напад страху, арахнофобам не обов’язково віч-на-віч зустрічатися з павуками. Жах може викликати:

• наявність у кімнаті павутини;
• зображення павука на телеекрані;
• фото в журналі або книзі;
• згадка комахи в розмові.

Панічну атаку можуть спровокувати й інші комахи зі схожими рисами, наприклад жуки, скорпіони або сороконіжки. Подібне погано позначається на якості життя людей, які страждають на арахнофобію. На щастя, існує низка ефективних способів боротьби з цією недугою.

Лікування картинками

Практикуючий психолог Олександр Бродський вважає, що вилікувати арахнофобію або істотно зменшити неприємні відчуття можна за допомогою системної десенсибілізації.

Це універсальний метод боротьби зі страхами. Для його використання психолог рекомендує подразник, який зможете легко переносити, наприклад картинку із зображенням павука. Побачивши таке зображення, буде незатишно, проте зможете дивитися на картинку, не відчуваючи тривоги. Спробуйте дивитися на малюнок протягом п’яти хвилин щодня.

Коли зображення перестане викликати дискомфорт, замініть подразник (знайдіть детальне фото або відео) і повторіть процедуру. Поступово навчитеся тримати страх під контролем.

Спеціальна терапія

Побороти безконтрольний страх перед павукоподібними можна й іншими способами. Найпоширеніші з них:

• медикаментозне лікування антидепресантами, транквілізаторами і ноотропами (використовуються у разі важких нападів паніки);
• психотерапія;
• поведінкова і конфронтаційна терапія;
• терапія за допомогою спеціальних програм і віртуальної реальності;
• гіперкомпенсація (арахнофоб може завести павука як оригінального домашнього улюбленця);
• гіпноз і НЛП.

Самонавіювання

Зберегти контроль над собою і поступово побороти захворювання можна за допомогою самонавіювання. Для цього потрібно:

1. Виліпити фігурку павука з пластиліну.
2. Порівняти себе з джерелом страху, усвідомити різницю в розмірах.
3. Опрацювати про себе негативні емоції, які викликає зустріч зі справжнім павуком.
4. «Знищити» пластилінового ворога.

Для закріплення результату цю процедуру повторюють кілька разів на день. Особливо ефективною вона буде в поєднанні з професійною психотерапією.

Арахнофобія — це вельми поширена фобія, що передбачає ірраціональний жах перед павуками. Вона виникає через дитячий переляк або генетичну схильність.

Існує безліч способів, як побороти такий страх і впоратися з тривожністю. Арахнофоби можуть вдатися до терапії, гіпнозу або медикаментозного лікування.

Увага! Матеріал має лише ознайомчий характер. Не слід вдаватися до описаних у ньому методів лікування без попередньої консультації з лікарем.