Біографія Жуковського: життя, творчість

Біографія Жуковського — це знайомство з багатогранною особистістю, масштаб і глибина думки якої вражали сучасників. Василь Жуковський справив величезний вплив не тільки на розвиток російської літератури, а й на політику Російської імперії. Ознайомтеся з найбільш вражаючими фактами його біографії.

Василь Жуковський: дитинство та юність

Жуковський, біографія якого містить чимало загадок, знаменитий не тільки як поет і перекладач, а й як наставник імператора, який скасував кріпосне право в Росії, — Олександра II. Якщо необхідно скласти повідомлення про Жуковського, скористайтеся короткою інформацією про його життєвий і творчий шлях:

Василь Андрійович Жуковський — дитя епохи. Він єдиний, але незаконнонароджений син тульського поміщика Афанасія Буніна — діда іменитого російського письменника Івана Буніна.

У садибу до Буніна майор Муфель привіз особливий подарунок — двох сестер-туркенець Фатьму і Сальхію, узятих у полон під Бендерами під час російсько-турецької війни. Сальхію хрестили як Єлизавету Турчанінову. Служниця стала коханкою поміщика і народила йому 29 січня 1783 року сина. Отже, відповідь на запитання, де народився Жуковський, проста — садиба Мишенське (Тульська губернія).

Через вісім років після народження сина Опанас Бунін помер. Марія Григорівна — законна дружина Буніна — прийняла хлопчика в сім’ю і подбала про його освіту. Щоб робити це на законних підставах, народження Василя Андрійовича «узаконили». Його усиновив приживала Буніних, збіднілий київський поміщик Андрій Жуковський.

• Домашнє навчання та пансіони.

Діти дворян ще з народження записувалися на полкову службу в російське військо. Ледве Василю виповнилося два роки, батько визначив його сержантом в Астраханський гусарський полк, а через чотири роки його з якоїсь причини відправили у відставку. Пізніше це спричинило труднощі з внесенням Жуковського до дворянського реєстру.

Шестирічного хлопчика навчали вдома. Біографія Жуковського містить факти його навчання гувернером-німцем і прийомним батьком. Коли хлопчикові виповнилося сім, Буніни перебралися до Тули. Хлопчика визначили в пансіон Христофора Роде, де він провчився до 9-ти років, і найняли для нього домашнього вчителя — Феофілакта Покровського.

Панас Іванович залишив на утримання сина 10 тис. рублів. Василь Жуковський вступив до Головного народного училища. Незабаром його виключили через нездатність до наук (ця ж причина і норовливість Василя примусили філософа і шанувальника класицизму Покровського відмовитися від місця наставника).

Вихованням хлопчика зайнялася старша сестра Варвара. На той час вона стала Юшковою і жила у власному маєтку. На домашній освіті хлопчик перебував до 13-ти років.

Долю хлопчика круто змінив друг Юшкових — філософ і письменник Андрій Болотов: він 1796 року відправив Василя в Московський університетський пансіон. Під час складання іспитів виявилося, що юнак непогано володіє французькою та німецькою і блискуче знає європейську літературу XVIII століття.

У Московському пансіоні молоду людину навчили дисципліни — він до кінця життя дотримувався звички вставати о п’ятій ранку. З особливою пристрастю Жуковський вивчав російську словесність, мови, історію та малювання. Закінчив курс В.О. Жуковський у 17 років зі срібною медаллю. На нього чекало місце чиновника в Головній соляній конторі.

Василь Жуковський: творчість

Хто такий Жуковський, знає більшість школярів. Багатьом знайома творчість Жуковського як поета-романтика. Його прославили балади та романтичні поеми, але перші пориви до творчості пробудив театр.

Ще юнаком Василь написав трагедію «Камілл, або Звільнений Рим», мелодраму за мотивами роману «Поль і Віргінія». Під впливом сина директора Московського пансіону Андрія Тургенєва Жуковський зацікавився німецькими романтиками і захопився віршуванням, а знайомство з Карамзіним, який став його наставником, відкрило шлях у літературу.

Вивчивши життя і творчість Жуковського, виділю кілька періодів розвитку його письменницького таланту:

• Переклади та перші авторські твори.

Деякий час Жуковський, творчість якого хвилювала більше, ніж бухгалтерські підрахунки в Соляній палаті, шукав шляхи в літературу. Він почав із перекладів, які високо цінувалися видавцями: перекладав романи Коцебу, Сервантеса, Шатобріана. Юний чиновник брав участь у засіданнях літературного товариства, проте реалізуватися як письменникові йому заважала державна служба. Тому всупереч порадам матері та друзів Жуковський іде у відставку і 1802 року переїжджає до Москви, щоб займатися творчістю.

Його цікавить німецька елегійна поезія. Жуковський починає з перекладів, невдовзі копіює німецьких романтиків і шукає власний стиль у меланхолійній ліриці. Романтичний пошук власної манери тривав від 1808 до 1812 року, що втілилося в баладах «Людмила» та «Світлана» — переспіві «Ленори» Бюргера, «Еоловій арфі». Переклади та власні твори Жуковський друкує у «Віснику Європи», редактором якого став 1808 року.

• Жуковський-поет: розквіт таланту.

Війна з Наполеоном, особисті драми, літературна дискусія між товариством «Бесіда любителів російського слова» (керував Шишков) і «Арзамас», де секретарствував Жуковський, — фактори, що вплинули на становлення його поетичного обдарування.

Протягом 1814-1820-х рр. поет Жуковський створює балади «Любовна карусель», «Старенька», повість у віршах «Дванадцять сплячих дів». Поступивши на службу до імператорської сім’ї 1817 року, Жуковський відкрив у собі талант придворного віршотворця («Таємничий відвідувач», «Невимовне», «До повз знайомого генія, що пролетів повз», «Цвіт заповіту», «Лалла Рук» та ін.).

Публіка була захоплена його перекладами роману «Ундіна» Ламотт-Фуке, індійської та іранської поем «Наль і Дамаянті», «Рустем і Зораб».

Жуковський-письменник завершив літературний шлях поемою «Мандрівний жид», елегією «Царськосельський лебідь». Після тріумфу перекладу «Одіссеї» поет почав перекладати «Іліаду», але проєкт не вдалося завершити.

Лицарство, героїзм, ніжне кохання, туга за ідеалом, пристрасть до фантастичного — теми, яким присвятив себе поет Василь Андрійович Жуковський. Біографія письменника пов’язана з розвитком романтизму в російській літературі, становленням верифікаційних норм національної поезії.

Василь Жуковський: особисте життя, останні роки

Коротка біографія Жуковського буде неповною без історії нещасливого кохання, яка сформувала елегійний характер його поетичного мислення:

• Заборонене кохання: Марія Протасова.

Романтичний потяг 23-річний Жуковський відчув до своєї дванадцятирічної племінниці Марії Протасової, вихователем якої став 1806 року. Це кохання пробудило поетичну активність лірика.

Протягом десяти років Жуковський робив усе, щоб домогтися руки коханої дівчини. Він двічі просив руки панянки й отримував відмову. Через деякий час (1817 року) Марія вийшла заміж за хірурга Мойєра. У тридцять років Марія померла під час пологів. Останнім даром Жуковського Марії Протасовій був вірш «Ти предо мною стояла тихо…».

Жуковський одружився у 58 років. Його дружині на той момент ледь виповнилося 20. Подружжя оселилося в Дюссельдорфі. Сімейне життя було далеким від ідилії:

1. У Рейтер стався викидень на 5-му місяці вагітності, що спричинило депресію.
2. У цей час у творчості Жуковського з’явилася тема страждання сім’янина від кохання.
3. 1842 року в поета народилася донька Олександра, але стан Єлизавети Рейтерн не змінився — вона рік не вставала з ліжка після пологів.

Погіршився і стан здоров’я самого письменника: він почав сліпнути. До моменту народження сина Павла 1845 року Василь Андрійович був тяжко хворий.

Стосунки з імператорською сім’єю, здоров’я власне і дружини перешкоджали поверненню Жуковського на Батьківщину. Проживши 12 років за кордоном, поет-романтик помер 1852 року в Баден-Бадені. Його прах до Росії повернув камердинер.

Василь Жуковський, біографія якого пов’язана з періодом розквіту російської літератури, дружив із Пушкіним, В’яземським, Гоголем. Він був не тільки одним із когорти класиків, а й наставником для багатьох талантів. Його переклади, ліричні вірші та поеми, казки та драматичні твори поставили російську літературу в один ряд із французькою та німецькою романтичною літературою XIX століття.