Борис Акунін відомий читачам завдяки детективним романам. Але, крім детективів, письменник пробував себе і в інших жанрах, видавав твори під різними псевдонімами. Починав Акунін як перекладач японської літератури. Розповімо про життя і роботи письменника докладніше.
Григорій Чхартішвілі, який відомий світові як Акунін, народився в невеликому грузинському місті Зестафоні, що за 180 км на захід від Тбілісі, навесні 1956 року. У СРСР уже пройшов ХХ з’їзд, на якому Хрущов зробив спробу викрити культ особистості, а в Тбілісі за допомогою військ були придушені протести проти рішень з’їзду.
Ось основні факти його біографії:
Батькові майбутнього письменника — Шалві Ноєвичу — на момент народження сина було 37 років. Він був професійним військовим, юність якого припала на Другу світову війну. Рід Шалви Ноєвича походив із села Цихісперді, що в краї Гурія.
Берті Ісааківні Бразінській — матері Григорія — на момент народження сина виповнилося 35 років. Вона була родом із міста Тараща під Києвом і працювала викладачем російської мови та літератури.
Через два роки після народження сина сім’я Чхартішвілі перебралася до Москви. У дорослому віці Борис Акунін говорив, що побував у Грузії лише раз у житті, але відчув лише туристичну цікавість і не відчув жодної спорідненості.
Свою національність він визначає як «москвич» — людина, яка виросла в столиці з розмитим уявленням про власне етнічне походження.
Любов до читання Григорію прищепила мати. У московській квартирі Чхартішвілі було багато книжок і підшивок літературних журналів. Уже в десять років хлопчик познайомився з булгаковським романом «Майстер і Маргарита».
В 11 років Берта Ісааківна залишила на видному місці томи «Війни і миру», заборонивши синові до них торкатися на тій підставі, що він не зрозуміє написаного. Природно, за її відсутності хлопчик «скуштував» заборонений плід і прочитав твір Толстого.
З дитинства захопленням Григорія стала історична література. Юнак навчився читати будь-які книги на ходу, не стикаючись при цьому з перехожими.
Навчався майбутній письменник до 17 років у школі №36. У ній англійську мову учні вивчали за поглибленою програмою. Вищу освіту здобував у МДУ. Григорій вступив на історико-філологічний факультет при Інституті країн Азії та Африки. Однокурсникам він запам’ятався густою шевелюрою, за яку отримав прізвисько Анджел Девіс і огидним почерком, завдяки якому складно було переписувати його конспекти.
Григорій Чхартишвілі відомий як перекладач японських авторів. Завдяки йому російською мовою з’явилися понад два десятки творів дев’яти письменників з Японії.
Сам Григорій розповідав, що в дитинстві прочитав книжку про самураїв, яка справила на нього сильне враження і визначила любов до Сходу.
Деякі біографи вказують, що любов до Японії в письменника зародилася на шкільних уроках географії. Нібито йому необхідно було написати реферат і вибрати тему Туніс чи Японія. Оскільки на бібліотечних полицях допитливий юнак знайшов більше інформації про Країну висхідного сонця, він обрав її.
Будучи старшокласником, Григорій відвідував гурток молодого сходознавця, про що в нього є спеціальний диплом. Під час студентської практики в готелі «Інтурист» Григорій був гідом Москвою для японських делегацій. За обміном побував у Японії.
Свою трудову діяльність письменник охарактеризував так: ніколи не ходив на роботу з дев’ятої до шостої. У 24 роки Григорій Чхартішвілі влаштувався на посаду перекладача з англійської та японської у видавництві «Русский язык».
До 30-ти років вступив на роботу в журнал «Иностранная литература». Цьому виданню присвятив майже 14 років життя. У 1994 році призначений на посаду заступника головного редактора, на якій пропрацював шість років.
Пізніше очолював редакцію 20-томного видання «Антологія японської літератури» та проєкт «Пушкінська література».
В одному з інтерв’ю письменник розповів, що йому набридло займатися перекладами. Він так багато переклав поганих і хороших творів, що вирішив сам писати книжки.
Книги Акуніна з’явилися, коли письменнику було 40 років. Він розповідав, що історії вигадує з дитинства, але лише в зрілому віці зважився їх перенести на папір. З приводу походження псевдоніма існує дві версії:
Цікаво, що ім’я Борис у псевдонімі з’явилося 1998 року. Письменник видав книжку як «Б. Акунін» і додав розшифровку імені лише в пізніх інтерв’ю після наполегливих запитань журналістів.
В одному з інтерв’ю письменник заявив про те, що Борис Акунін суттєво відрізняється від Григорія Чхартішвілі. Він значно добріший, ідеаліст і точно впевнений в існуванні Бога.
Цікаво, що перший роман Акуніна «Азазель» не користувався увагою читачів, доти, доки видавництво не перевипустило його з іншою обкладинкою.
Книги письменника стали популярними, і з 2001 року на екранах регулярно з’являлися фільми за Акуніним. Серед режисерів, які працювали над екранізаціями, були Олександр Адабашьян, Пилип Янковський, Джанік Файзієв, Юрій Мороз та інші.
У 2019 році на екрани вийде картина «Декоратор», знята за повістю письменника. Її поставить Антон Борматов, а головні ролі виконають Данило Козловський і Єлизавета Боярська.
Особистого життя письменник не афішує. Відомо, що в молодості він був одружений на японській аспірантці з Інституту країн Азії та Африки. Подружжя проживало в Москві, і Григорій побоювався, що дружина-іноземка може стати проблемою для його кар’єри. У радянські часи стосунки з громадянами інших країн не заохочувалися. Пара розлучилася після кількох років спільного життя.
Другою дружиною письменника є Еріка Ернестівна Чхартішвілі. Про неї Григорій говорить як про свого першого читача і лакмусовий папірець, що показує якість написаного тексту, а також як про консультанта в психології людських стосунків. Крім того, вона замінює письменникові прес-секретаря і літературного агента.
Григорій розповідав, що саме завдяки Еріці з’явилася ще одна його літературна іпостась — Анна Борисова.
Книги Бориса Акуніна — це понад 50 творів різних жанрів. Серед них 15 повістей, 25 романів, сім збірок оповідань і безліч творів інших жанрів. Перу Акуніна належать і три п’єси.
Крім цього, три романи і збірку нарисів Григорій Чхартишвілі видав у «співавторстві» з Акуніним.
Під власним ім’ям Григорій у період з 1998 по 2012 роки видав 13 творів, серед яких одне есе, дев’ять статей і три передмови до видань японських авторів.
Як перекладач Чхартішвілі працював над творами семи англомовних і десятка японських авторів. Він переклав сім романів, п’ять повістей і стільки ж п’єс, а також твори інших жанрів. З японських письменників своїм улюбленим Григорій називає Юкіо Місіму. Він переклав 12 творів цього автора і називає Місіму своїм головним і найважчим перекладацьким проєктом.
Є в бібліографії письменника і твори, написані під іменами Анатолій Бруснікін (три романи) та Анна Борисова (три романи).
Головний і улюблений персонаж Акуніна — Ераст Фандорін. В інтерв’ю Акунін розповів, що вважає його абсолютно живою людиною. Письменник придбав портрет невідомого чиновника 1894 року тому, що він нагадував йому Фандоріна.
«Пригоди Ераста Фандоріна» — це ціла серія творів із романів, повістей та оповідань. Деякі критики висловлювали припущення, що прізвище Фандорін — алюзія письменника на твори французької літератури про Фантомаса. У книжках Марселя Аллена і П’єра Сувестра, а також у пізніх екранізаціях діє герой Жерон Фандор, який розслідує злочини Фантомаса.
Сам автор згадував, що ім’я та по батькові героя — Ераст Петрович — він запозичив у одного з сучасників Пушкіна.
Борис Акунін «Не прощаюся» — фінальний роман фандоринського циклу, який вийшов у 2018 році у 20-ту річницю видання першого роману серії. Письменник заявив про бажання попрощатися з улюбленим героєм.
Перу Акуніна належать і три романи про родичів Фандоріна. З них читачі дізналися про предка — Корнеліуса фон Дорна, який побував у допетровській Росії, і онука Ніколаса Фандоріна, який розслідував злочини у ХХ столітті.
Книги про Фандоріна не єдині твори детективного жанру в бібліографії письменника. Його серія «Провінційний детектив» розповідає про черницю Пелагею, яка розслідує злочини, і складається з трьох романів.
Крім детективів, дія яких відбувається в різні історичні епохи, письменник захоплюється дослідженнями історії. Великий проєкт Бориса Акуніна «Історія Російської держави», що стартував 2013 року, — це дев’ять томів, у яких письменник виклав власне бачення історичного процесу від зародження держави до краху імперії на початку ХХ століття.
Проєкт містить бібліотеку історичних і художніх творів, які Акунін рекомендує вивчити, щоб краще зрозуміти ту чи іншу епоху, описану в його «Історії».
Борис Акунін, книги якого читачі давно розібрали на цитати, відомий як майстер влучних та їдких висловлювань.
Ось найкращі цитати з його творів:
«З усіх насолод, відпущених людині, найвишуканіша — ворушити мізками».
«Навіть якщо летиш у прірву, не заплющуй очі від страху, а дивись в обидва боки — раптом вдасться за що-небудь вхопитися».
«На світі має бути хтось, кому від тебе потрібно лише одне: щоб ти був живий і щоб у тебе все було добре».
«Усе залежить від сорту твого вина. Якщо воно дешеве — від віку скисне. Якщо благородне — стане тільки кращим. Звідси висновок: що людина стає старшою, то якіснішою вона повинна ставати».
«Якщо в душі невдоволення, визнач фактор, що порушив гармонію, і усунь його».
«Найгірше зі злодіянь — не злодійство і навіть не вбивство, а зрада. Ніколи не зраджуй людину, яка тобі довірилася. Обманювати можна лише тих, хто тобі не вірить; змінювати дозволено лише тим, хто на тебе не сподівається».
«Воюючи з чоловіками, застосовуй чоловічу зброю, а воюючи з жінками — жіночу. Ось самурайський кодекс честі, і в ньому немає нічого мерзенного, тому що жінки вміють воювати не гірше за чоловіків».
«Чоловік не каже «дякую», чоловік робить «дякую»».
«Якщо Бог створив Адама спочатку, а Єву потім, то це свідчить зовсім не про те, що чоловіки головніші, а про те, що жінки досконаліші. Чоловік — пробний зразок людини, ескіз, тоді як жінка — остаточно затверджений варіант, виправлений і доповнений».
«Таланти, закладені в жіночу натуру, часто бувають такої властивості, що мораль сучасного суспільства не готова їх належним чином сприймати».
«Що за часи настали. Епоха небагатослівних рішучих жінок і балакучих чоловіків, які рефлексують».
«Ще не народилася та жінка, у якої гордість була б вищою за цікавість».
«Правильно побудоване кохання закінчується не смертю, а витонченим фіналом, так, щоб в обох потім залишилися гарні спогади. Ми не даємо почуттю померти, ми зрізаємо його, як квітку. Це трохи боляче, але зате потім не залишається ні образи, ні гіркоти».
«Хвороба всякої гнилої влади в тому, що вона витісняє талановитих людей на узбіччя».
«Знаєте, що таке справжній патріотизм? Діяти на благо Батьківщини, навіть якщо при цьому йдеш проти волі начальства».
«Надвірний радник зашарився таким скаженим матом, що з натовпу долинуло шанобливе: Виразно викладає».
«Вічна біда Росії. Все в ній переплутано. Добро захищають дурні й мерзотники, злу служать мученики й герої».
«Судити про народ слід за його найкращими, а не найгіршими представниками».
Нові книжки Акуніна виходять уже 2019 року. Письменник заявив про намір опублікувати три твори протягом року. Він розповів про те, що вагається, у якому жанрі написати новий роман — детективному з новим героєм чи спробувати себе в стилі фентезі. Читачі впевнені, що будь-який із творів Акуніна вийде успішним, і з нетерпінням чекають на появу нових книг.
Читайте також: Макс Фрай: цитати з книг
Унікальна добірка новин від нашої редакції
Оплата штрафов за нарушение правил дорожного движения (ПДД) традиционно ассоциировалась с длинными очередями, бюрократией и…
Часы относятся к одним из тех аксессуаров, которые могут многое рассказать о своем владельце: какой…
Стальной инструментальный круг — это вид сортового металлопроката, изготовленный из высококачественной стали. Он представляет собой…
Стандартная планировка квартир и частных домов чаще встречается в новостройках. Довольно легко купить новую мебель…
Международная торговля между Китаем и Украиной набирает обороты, и с каждым годом объемы грузоперевозок увеличиваются.…
Поліпропіленові басейни є чудовим вибором для тих, хто шукає довговічне та функціональне рішення для свого…