Боязнь помилок і схильність до депресії: 7 ознак недолюбленої дитини

Часто буває так, що батьки, яких не навчили любити в дитинстві, не можуть повною мірою дарувати необхідні емоції своїм дітям. Разом із психологом розбираємося, що таке синдром недолюбленої дитини, і як із ним працювати.

Синдром недолюбленої дитини — явище в психології, яке характеризується наявністю проблем у дорослому житті людини, дитинство якої було далеким від ідеалу.

Часто цей синдром стає «династичною» особливістю — батьки, які не змогли дати своїм дітям достатньо любові, також не навчили їх того, як їм виховувати власну дитину, внаслідок чого з’являється програма, що передається з одного покоління в наступне.

Перше, що важливо сказати в контексті теми синдрому недолюбленої дитини — неможливо навчити читати, якщо сам не знаєш алфавіту. Іншими словами, ви не зможете навчитися дарувати любов своїй дитині, якщо самі не отримали її від своїх батьків.

Разом із психологом Анітою Дмитрієвою докладніше вивчаємо питання і розбираємося, що робити. Про ознаки недолюбленої дитини експерт розповідає у своєму Instagram-блозі.

Ознаки від народження до досягнення шестирічного віку:

• Невміння довіряти.
• Низький емоційний інтелект.
• Сильна боязнь помилок.
• Схильність до токсичних стосунків.
• Почуття небезпеки у прив’язаності.
• Схильність до депресії.
• Надмірна чутливість.

Невміння довіряти

Для розвитку вміння довіряти на індивідуальному рівні, необхідне стабільне позитивне оточення. Саме тому вкрай важливо, щоб дітей оточували хоча б відносно стабільні та врівноважені люди.

Істерики, крики та часта зміна обстановки негативно впливають на розвиток почуття довіри. Діти мають почуватися в безпеці й отримувати позитивне емоційне підживлення від оточення.

«Якщо наші діти не матимуть стабільного і сприятливого емоційного оточення (насамперед — у сім’ї), то, імовірно, їм буде складно довіряти будь-кому. А це, своєю чергою, гарантує труднощі в особистих стосунках», — каже фахівець (тут і далі орфографію і пунктуацію автора збережено — прим.ред.).

Низький емоційний інтелект

Діти вчаться інтерпретувати емоції в основному через слова і жести. І те, і інше відіграє важливу роль у розвитку дитини.

Слова і жести допомагають висловлювати свої почуття, контролювати страх, розуміти негативні емоції і виробляти стійкість до емоційного тиску.

Без здатності коректно інтерпретувати свій емоційний стан, дитина може повноцінно не розвинути важливу для життя якість — емоційний інтелект.

Сильна боязнь помилок

У дітей, які ростуть у байдужому до них оточенні, існують серйозні проблеми з розвитком почуття власної гідності. При цьому мотивуюче і любляче оточення сприяє розвитку витривалості та впевненості в собі.

Дитина, яку недолюбили в дитинстві, подорослішавши, напевно, відчуватиме брак впевненості в собі. Як правило, це проявляється у вигляді надмірної боязні зробити помилку.

«Багато успішних людей виявляються нездатними до реалізації свого повного потенціалу лише «завдяки» тому, що в дитинстві отримували недостатньо батьківської любові й ласки. Вони просто бояться, що в них нічого не вийде», — пише експерт.

Схильність до токсичних особистих стосунків

Дорослішання людського мозку проходить головним чином через асоціації та розпізнавання образів. У психології та когнітивній нейробіології розпізнавання образів визначається, як «когнітивний процес, що зіставляє інформацію, отриману із зовнішнього світу з інформацією, отриманою з пам’яті».

Що стосується особистих стосунків — дитина, яка страждала від нестачі любові, ставши дорослою, буде прагнути до того, що їй звично, тобто до токсичних людей.

Почуття небезпеки в прив’язаності

Практично будь-який фахівець, який працює в галузі психіатрії, погодиться, що позитивне оточення за межами сім’ї здатне компенсувати негативне середовище в сім’ї.

Однак у реальності все набагато складніше. Адже, якщо дитина не може довіритися людям, які допомогли з’явитися їй на світ і які мають відповідати за її безпеку, як їй змусити себе довіряти взагалі комусь…

Схильність до депресії

Недолюблені діти, подорослішавши, часто страждають від проблем із психічним здоров’ям.

Як правило, депресія і тривожність з’являються від:

1. емоційної байдужості в дитинстві;
2. неминучих ускладнень, викликаних цією байдужістю, що спливають на поверхню в більш зрілому віці.

«Депресія і хронічна тривожність — це два найпоширеніші психічні захворювання у світі.

І ймовірність захворіти на них у дорослому віці набагато зростає, якщо в її сім’ї були серйозні проблеми, коли вона була дитиною», — каже психолог.

Надмірна чутливість

«Усі ми чули поради не приймати багато слів оточуючих занадто близько до серця. Загалом, це досить слушна порада. Люди, які намагаються впоратися зі своїми проблемами, часто проектують їх на оточуючих.

Якщо ми не будемо сприймати всі слова цих людей на свій рахунок, то це може допомогти зрозуміти їх — і, можливо, навіть допомогти впоратися з цими проблемами.

Однак тому, хто недоотримав у дитинстві любові й уваги від близьких, наслідувати цю пораду непросто.

Цих людей постійно пригнічує страх бути знехтуваними, а разом із невпевненістю в собі — це доводить, що в дитинстві вони відчували себе непотрібними і нелюбимими», — пояснює Аніта Дмитрієва.

Способи закласти міцний фундамент для подальшого життя:

«Нехай прояв любові та прихильності до ваших дітей стане вашим головним пріоритетом на кожен день«, — закликає експертка.

1. Хваліть дітей якомога частіше (але похвала має бути у справі — за конкретні вчинки).
2. Намагайтеся зберігати позитивне ставлення до життя та емоційну зрілість, щоб створити здорове середовище для дітей.
3. Діліться своїми переживаннями, але не самим афектом.
4. Працюйте зі своїм емоційним станом, щоб він не позначався негативно на розвитку дитини, щоб дитина не сприймала ваш настрій на свій рахунок.