Сім'я

Дрезденська галерея та її найзнаменитіші та найцінніші картини

Що подивитися в Дрезденській картинній галереї? У ній зібрані видатні роботи художників Західної Європи, серед яких «Сикстинська Мадонна» Рафаеля, «Динарій кесаря» Тиціана, «Блудний син у таверні» Рембрандта, «Звідниця» та «Дівчина, що читає лист біля відчиненого вікна» Вермеєра, «Спляча Венера» Джорджоне, «Прекрасна шоколадниця» Ліотара.

Рафаель Санті «Сикстинська Мадонна» (1512-1513)

Яка найвідоміша картина Дрезденської галереї? Особливе місце в колекції та в експозиції галереї посідає величезне полотно (265×196 см) Рафаеля «Сикстинська Мадонна». Найвідоміша картина входить до ядра Галереї старих майстрів, вважається одним із найвеличніших шедеврів західного мистецтва.

Півтисячоліття вражає глядачів образ Мадонни з сином на руках, що несе його людям. Образ урочистий і сумний. Мадонна усвідомлює, яку жертву вона приносить. Рівновагу в композиції становлять фігури святого Сикста і святої Варвари, розташовані з двох боків.

Видатний художник Відродження Рафаель Санті написав картину на замовлення Папи Римського Юлія II для вівтаря церкви святого Сикста в П’яченці. Більш ніж через два століття, 1754 року, збіднілі ченці продали полотно королю Августу III, який збирав колекцію старих майстрів.

Картина серед інших шедеврів 1945 року ледь не загинула в штольні, потім стала трофеєм СРСР. Доктор культурології, професор Олександра Балаш пише, що доступ до цих шедеврів у СРСР був закритий, поки їх не передали 1956 року колишнім власникам у Німеччині.

Тіціан «Динарій кесаря» (1516)

Художник епохи Відродження Тіціан написав картину на замовлення герцога Феррари Альфонсо д’Есте. У XVIII столітті її придбали для дрезденського королівського зібрання.

Твір створено на євангельський сюжет, коли фарисеї хотіли звинуватити Христа в протистоянні кесарю. У постатях Христа і фарисея немає відкритого драматизму, немає дрібних деталей — уся увага зосереджена на протистоянні шляхетності та людської низості.

Кандидат наук Олександр Медведєв відзначає в картині духовну перемогу Христа над фарисеєм. Його образ натхненний і стриманий, тоді як фарисей — уособлення брутальності, вульгарності та підступності.

Рембрандт «Блудний син у таверні» (1635)

Найвідоміший із нідерландських художників Рембрандт створив цю картину за мотивами біблійного сюжету про блудного сина. Відомо, що він писав полотно в період свого успіху та щасливого особистого життя. Картина має й інше значення — як автопортрет художника зі своєю дружиною Саскією.

Блудний син зображений таким, що промотує статки, отримані від батька. Вони з жінкою багато одягнені, бенкетують у таверні, на столі видно блюдо з павичем — символом марнославства. Але на стіні висить грифельна дошка, як нагадування, що за все доведеться платити.

Ян Вермеєр «Дівчина, яка читає лист біля відкритого вікна» (1657)

Ян Вермеєр належить до кількох художників, творчість яких стала вершиною голландського мистецтва золотого століття. Полотно створено в ранній період творчості цього майстра побутового живопису і жанрового портрета.

У картині з дівчиною біля вікна відчувається прихований еротичний підтекст, символ якого відображений у яблуках і персиках на передньому плані. Відкрите вікно сприймається, як бажання героїні вирватися з тісного простору.

У ХХ столітті було зроблено рентгенограму картини, яка виявила первісне зображення картини в картині — на стіні висів купідон. Це підтвердило думку, що лист був любовний. Картину було відновлено, а дівчина тепер не здається покинутою і самотньою.

Ян Вермеєр «Звідниця» (1656)

Це ще одна картина голландського майстра в колекції Галереї старих майстрів. Це жанрова сцена з життя будинку терпимості. Яскрава постать у центрі — жінка, яку спокушає монеткою солдат. Звідниця хитро посміхається з-за його плеча. Чоловік у чорному береті та склянкою пива в руці багатьма дослідниками сприймається як сам автор картини. Майже третину полотна на передньому плані займає майстерно написаний яскравий килим.

Джорджоне да Кастельфранко «Спляча Венера» (1508-1510)

Картина італійського художника періоду Ренесансу Джорджоне має й іншу назву — «Дрезденська Венера». Закінчити її автор не встиг — помер від чуми у Венеції 1510 року. Дописав пейзаж його друг Тіціан, з яким вони працювали в одній майстерні.

Картина нової епохи зверталася до мотивів античного мистецтва. Богиня кохання Венера зображена сплячою в саду, де панує вічна весна. Такий стиль пізніше був названий «галантним святкуванням».

Художня особливість Джорджоне — тіло богині, водночас ідеалізоване й чуттєве, поєднало в собі ідеал небесної краси та еротику. Нагота його природна і позбавлена лицемірства, якого цуралися художники Відродження.

Жан-Етьєн Ліотар «Прекрасна шоколадниця» (1743-1745)

Жан-Етьєн Ліотар — швейцарський художник XVIII століття. У техніці пастелі він зобразив служницю, що несе на таці гарячий шоколад і склянку води. Склалося кілька легенд про створення цієї знаменитої пастелі:

  • Цю дівчину зустрів один аристократ у віденській кав’ярні. Вона стала його коханням з першого погляду, з якою він одружився.
  • Художник був підкорений красою камеристки імператриці Марії-Терезії.

Справжню особистість моделі так і не встановили. Художник створив не портрет дівчини, а радше жанрову сцену. Простота цього зображення сприймалася як одкровення після умовностей і манірності більшості майстрів XVIII століття. Зображення дівчини, заглибленої у своє повсякденне заняття, сучасниками Ліотара сприймалося як шедевр. Як такий пастель і придбали 1765 року для Дрезденської галереї.

Цікаво, що у ХІХ столітті американська торгова фірма, що торгує шоколадом, придбала права на це зображення. Воно зробило картину найстарішою у світі торговою маркою.

Колекція Дрезденської галереї зібрана здебільшого у XVIII столітті. Зараз галерея стала одним із найпопулярніших туристичних маршрутів у Європі.