“Гранатовий браслет”: короткий зміст та аналіз твору

Заповітна тема, про яку А. Купрін говорив благоговійно і трепетно, — це тема кохання. Цьому романтичному почуттю, позбавленому всього низинного і життєвого, присвячена повість «Гранатовий браслет». Короткий зміст твору познайомить із головними персонажами та розкриє суть любовної драми, учасниками якої вони стали.

«Гранатовий браслет»: короткий зміст

Творчість О. Купріна зосереджена на темі самовідданої та самопожертвної любові, любові ідеальної, що здатна оголити сутність людини. Повість «Гранатовий браслет», стислий зміст якої стане в пригоді школярам для підготовки до уроків літератури, — один із таких творів.

Темі величі душі маленької людини, яка проявляється завдяки любові, присвячений «Гранатовий браслет». Коротко переказати твір нескладно, проте непросто передати багатство та яскравість авторських образів, художніх прийомів, які розкривають характери персонажів. Тому представлена повість «Гранатовий браслет» у скороченні — це лише орієнтир для тих, хто зацікавився твором, читав його раніше, але призабув деякі сюжетні моменти.

Скористайтеся підказками, щоб відновити в пам’яті перипетії подій, про які автор говорить у повісті «Гранатовий браслет». Короткий зміст за розділами акцентує увагу на низці деталей:

Глави I-II

Середина серпня, курортне передмістя на Чорному морі. Дружина предводителя дворянства, княгиня Віра Миколаївна Шеїна, єдина з дачників залишається на узбережжі. Сімнадцятого вересня — іменини княгині. Віра Миколаївна дає невеликий прийом для родичів і близьких друзів.

Василь Львович — чоловік княгині — давно відчуває фінансові труднощі. На день народження він дарує дружині сережки з перлів грушоподібної форми. Подарунок її дуже тішить, але пристрасть у стосунках із чоловіком змінилася дружбою.

Готуєте аналіз повісті «Гранатовий браслет»? Короткий зміст для читацького щоденника обов’язково має містити деталі портретної характеристики героїні. Автор зображує її в контрасті з молодшою сестрою Анною Фрієссе:

• Віра Миколаївна успадкувала від матері-англійки аристократичну вроду: вона вродлива, з гнучкою й тонкою постаттю, гарними руками й похилими плечима. У неї ніжне обличчя, яке виражає царську гордовитість і холодність.
• Анна схожа на батька — татарського князя. Сестра Віри Миколаївни заміжня, але чоловіка вона не любить, фліртує з чоловіками, азартна і марнотратна, вирізняється щедрістю і добротою, була побожна.

Розділи III-IV

Анна подарувала Вірі дорогу записну книжку в оксамитовій старовинній палітурці. О п’ятій вечора з’їхалися гості:

• Людмила — вдова, сестра Василя Львовича, мовчазна і добра жінка;
• Васючок — молодий чоловік, світський бешкетник і багач;
• Женні Рейгер — подруга княгині Шеїної по Смольному, піаністка;
• Микола Миколайович Булат-Тугановський — брат Віри;
• чоловік Анни;
• професор Свєшніков;
• віце-губернатор фон Зекк;
• генерал Аносов — колишній товариш князя Мірзи Булат-Тугановського (батька Віри й Анни), огрядний, сивий дідусь із червоним обличчям і м’ясистим носом, ходить зі слуховим ріжком.

Яків Михайлович Аносов — довічний комендант фортеці К. Пройшов дві війни — балканську і японську, оглух і відморозив три пальці на ногах. Його дружина втекла з актором, дітей не було. Він вирізнявся добродушністю і щедрістю: жодного разу не вдарив солдата, допомагав офіцерам, у яких були проблеми з грошима, виплачував пенсію колишній дружині. Був хрещеним Анни, любив її діточок — дівчинку і хлопчика, тепло ставився до Віри, у якої не було дітей.

Розділи V-VI

Після застілля гості розважалися грою в покер. Покоївка вручила Вірі Миколаївні ще один подарунок — ювелірний футляр, у якому лежав гранатовий браслет. Він був виготовлений із золота низької якості, дутий, покритий старовинними, але погано відшліфованими гранатами.

Віра Миколаївна здригнулася, побачивши п’ять гранатів-горошин (були схожі на краплі крові), що облямовували центральний камінь — зелений гранат.

У записці, яка додавалася до подарунка, відправник вітав княгиню з днем народження. Нарікав на те, що не має ні смаку, ні грошей, але хотів зробити жінці, в яку давно закоханий, подарунок. Вказував, що браслет прабабки і що зелений гранат має магічний дар передбачення, відганяє печаль.

Автор записки (ініціали Г.С.Ж.) просить пробачити його за дурні листи, які він надсилав їй сім років тому, але згадує той час як найкращий у своєму житті. Віра роздумує, як розповісти чоловікові про подарунок.

У цей час Василь Львович розважає гостей, показуючи домашній гумористичний альбом — доповнення до тих сатиричних історій, які він розповідав під час обіду. Одна зі сторінок присвячена закоханому телеграфісту, про якого княгиня просить не згадувати.

Глави VII-VIII

Автор використовує прийом ретроспективи: малюнок, який роздивляються герої, відводить лінію оповіді в минуле, описує події семирічної давнини. Віра — незаміжня дівчина в один із травневих днів отримує палке любовне послання, підписане загадковими ініціалами Г.С.Ж. Князь Шеїн відмовляється від заручин, бо не хоче заважати щастю Віри.

За півроку дівчина все-таки виходить заміж за Василя, проте настирливий залицяльник-телеграфіст усюди її переслідує. На ґрунті нерозділеного кохання він збожеволів і потрапив до божевільні, але не перестав писати Вірі сповнених пристрасті листів.

За версією Василя Львовича, який розповідає цю історію, невдаха закоханий помер, залишивши на пам’ять княгині флакон сліз і два телеграфні ґудзики. Шеїна обурена недоречністю жартів чоловіка, але розповідає йому про подарунок.

Гості роз’їжджаються. Аносов розповідає на прощання сестрам дві історії трагічного кохання:

• про молодого прапорщика, якого згубила дружина полкового командира. Вона його спокусила, підштовхнула до самогубства (кинувся під поїзд, але невдало — залишився живим, але без кистей рук). У результаті став жебраком і згинув у Петербурзі;
• про чоловіка, який так сильно кохав дружину, що мирився з адюльтером і навіть оберігав під час війни її коханця. Звільнення прийшло до нього, коли суперник помер від тифу.

Генерал стверджує, що жінки в коханні виявляють героїзм, а чоловіки винні в тому, що кохання із сенсу життя перетворилося на забаву. Він розпитує Віру про телеграфіста і зазначає, що їй зустрівся або маніяк, або той, хто міг би подарувати кохання, про яке мріє будь-яка жінка.

Глави IX-X

Микола Булат-Тугановський — різка і жорстка людина, брат Віри — обурений подарунком. Василь Львович згоден із ним. Він вирішує повернути браслет, дізнавшись за ініціалами ім’я дарувальника.

Наступного дня вони відвідали таємного залицяльника Віри Миколаївни — Желткова. Яким представив цього героя Купрін? «Гранатовий браслет», коротко переказуючи, можна упустити портретні деталі цього персонажа, а вони важливі для розуміння його характеру.

Желтков — чоловік 30 років, високий і худорлявий, з блідим обличчям, ясними блакитними очима і впертим підборіддям з ямочкою, що робило обличчя дитячим.

На категоричність заяв, вимог Миколи Миколайовича Желтков відреагував по-різному:

• вибачився за недоречність подарунка;
• здивувався загрозі залучити владу до вирішення питання;
• виявив бажання говорити з князем.

Він зізнався, що не може перестати любити Віру Миколаївну. Єдиний для нього вихід — смерть. Князь вражений трагедією душі, яка розігралася на його очах. Желтков іде, щоб зателефонувати коханій жінці.

Очі чиновника, який повернувся після розмови з Вірою Миколаївною, були сповнені непролитих сліз. Желтков повідомив, що вона попросила припинити цю драму. Князь, повернувшись додому, докладно розповів дружині про цю зустріч. Вона з сумом і тривогою відповіла, що Желтков себе вб’є.

Глави ХI-XIII

Читач дізнається, як помер Желтков. У ранковій газеті Віра прочитала про смерть чиновника контрольної палати Желткова: він застрелився нібито через розтрату. Незабаром вона отримала його прощального листа. Почуття, яке Желтков відчував до неї, він називає найбільшим благом, вона була його втіхою і відрадою. Наостанок він просить послухати сонату Бетховена.

Віра їде до будинку Желткова, щоб попрощатися з ним. Княгиня кладе в узголів’я померлого шанувальника червону троянду. У цей момент Шеїна зрозуміла, що кохання, про яке мріє кожна жінка, пройшло повз неї. Наостанок господиня вручає записку, де рукою загиблого написано L. van Beethoven. Son. № 2, op. 2. Largo Appassionato.

Повернувшись додому, княгиня застала у себе Женні Рейтер. Та зіграла саме те місце із сонати Бетховена, про яке згадував в останній записці Желтков. Віра Миколаївна плаче, обійнявши акацію, і раптом чує ніжний шепіт, який заспокоює її. Вона сприймає це як прощення відкинутого нею молодого чоловіка.

«Гранатовий браслет»: аналіз твору

Чи можна зрозуміти твір, якщо під рукою є тільки його короткий переказ? «Гранатовий браслет» — повість, яку К. Паустовський назвав «запашною» історією кохання. Перейнятися її змістом допоможуть образи, особливості композиції, сюжетопобудови. Усе це — предмет аналізу літературного твору.

Щоб картина художніх достоїнств повісті Олександра Купріна була повною, вивчіть думку літературознавців:

Витоки задуму знаменитого твору про кохання пов’язані з любовною драмою, яку пережив Купрін. «Гранатовий браслет» народився з бажання письменника створити образ ідеального платонічного кохання, що відвідує людину раз у житті, роблячи її по-особливому щасливою або нещасною.

Автор пережив подібне почуття, закохавшись у дівчину-аристократку. Її звали Віра. Родина обраниці А. Купріна поставила умову, щоб він зробив військову кар’єру. Купріна поставила умову, щоб він зробив військову кар’єру, проте проступок молодого офіцера знищив не лише кар’єру, а й шанс бути щасливим з коханою жінкою.

До сумної історії про нерозділене кохання Купрін звертається 1910 року. Поштовхом до створення повісті стала розповідь великого чиновника Державної канцелярії Любимова про те, як його дружину Людмилу Іванівну (в дівоцтві Туган-Барановську) закидав вульгарними любовними листами такий собі телеграфіст Жолтіков.

На Великдень він подарував їй браслет — позолочений дутий ланцюжок із брелоком у вигляді червоного емалевого яєчка. Таким чином, історія, описана Купріним, мала реальне підґрунтя і прототипів.

• Ідейно-тематична парадигма.

Головна тема і проблема «Гранатового браслета» — ідеальне, жертовне кохання без взаємності. Щоб зрозуміти сутність кохання, автор наводить різні типи закоханостей і пристрастей:

• ніжна і віддана любов-дружба подружжя Шеїних;
• розважливе і зручне кохання Анни Фрієссе до свого непристойно багатого старого-чоловіка-чоловіка;
• милосердя-кохання генерала Аносова;
• всепоглинаюче почуття Желткова.

Головна героїня довгий час не може зрозуміти, з чим має справу — з божевіллям чи справжнім почуттям. Розуміє вона суть переживань Желткова тільки після його загибелі. Василь Львович сприймає переживання закоханого чиновника як загадковий прояв душі, який він не в силах осягнути.

Письменник торкається теми егоїзму в коханні. Люди насамперед думають про власні почуття, виявляють егоцентризм навіть щодо другої половинки. Істинне кохання те, де на першому місці коханий (-а). Желтков відпускає Віру, убивши себе, щоб дати їй шанс бути щасливою. Без неї його життя безглузде.

У композиції твору важливу роль відіграє соната Бетховена. Про неї читач дізнається з епіграфа і до неї повертається у фіналі. Такий прийом створює обрамлення, завдяки якому виражається ідея твору: істинне кохання — це прояв благородства душі. Музична композиція, про яку згадує автор, — символ цього високого почуття.

Сюжет повісті лінійний (викладається в тринадцяти розділах). У творі є ретроспектива — так читач дізнається від Василя Львовича про таємного поклонника Шеїної. Також автор вводить вставні новели — розповідь генерала Аносова. Усе це допомагає зрозуміти, що означає кохання для людини і яким воно буває.

Єдина, але детально описана сюжетна лінія, масштабність осмислення головної проблеми, значний обсяг твору дозволили літературознавцям назвати «Гранатовий браслет» повістю. Автор відтворив деталі своєї епохи, створив типові характери, що свідчить про реалістичність його манери.

Готуючись до заняття, присвяченого «Гранатовому браслету» Купріна, скористайтеся поданою шпаргалкою, щоб заповнити прогалини в знанні тексту. Зверніть увагу на ключі до аналізу повісті, які допоможуть усвідомити її художні особливості.