Людина часто опиняється заручником громадської думки. Ця залежність не дає їй спокійно жити, розвиватися, просто бути собою, а питання «що про мене подумають інші люди?» стає вищим за власні бажання.
Детальніше про цю проблему розповідає психолог Володимир Решетніков у своєму Instagram-блозі.
За словами експерта, співзалежні люди занадто залежні від чужої думки. Це виражається в невпевненості та пошуку зовнішнього підтвердження, схвалення.
«Ми нехтуємо своєю думкою — вона завжди опиняється на другому плані. З дитинства, у дисфункціональних стосунках зі значущими дорослими, ми не навчилися спиратися на свою думку і відокремлювати її від чужих думок.
Ми виросли в такому середовищі, де наше самовираження могло бути небезпечним, де ми не були достатньо підтримані дорослими в процесі висловлення власної думки.
Тож несвідомо ми вчилися відмовлятися від своєї думки і концентруватися на думці оточуючих.
Щоб зберегти себе, нам було важливо правильно підлаштуватися під інших людей, правильно зреагувати», — пояснює фахівчиня (тут і далі орфографію та пунктуацію автора збережено — прим.ред.).
Співзалежний — це людина реакції. Вона, здебільшого, не обирає свою поведінку, а реагує на слова, думки чи вчинки інших людей.
Тобто, джерелом активності співзалежної людини є її реакції на зовнішні обставини та інших людей, а не власні інтереси, почуття та потреби.
Ми реагуємо на все: почуття, вчинки, проблеми інших людей, навіть на власні думки про те, як інші могли б зреагувати на них.
«Співзалежні непогано справляються з реагуванням у кризових ситуаціях — і це може бути їхньою сильною стороною. Але річ у тім, що кризою для них є практично все.
Ми реагуємо надсильно, не думаючи, не проводячи аналізу. Ми реагуємо раніше, ніж встигаємо як слід розібратися в ситуації.
Звідси й залежність від думок інших людей — у нас немає жодного фільтра, ми спершу пропускаємо всередину себе без розбору все, що нам кажуть, а потім починаємо з цим боротися у себе всередині», — пише експерт.
Ми не зобов’язані реагувати на все. Ми можемо вибирати, на що реагувати, а на що ні.
Перш ніж реагувати, зупиніться і проаналізуйте те, що відбувається:
- Що йде нам на користь, а що — ні?
- Що важливо приймати на власний рахунок, а що — ні?
- Що є нашою проблемою, а що — ні?
- Що ми відчуваємо, і які рішення нам важливо ухвалити, виходячи з цих почуттів?
- Чи достатньо ми піклуємося про себе, коли реагуємо на інших людей?
- Яка наша власна думка? ⠀
Унікальна добірка новин від нашої редакції
