Гіпертиреоз часто діагностується у ветеринарній практиці. Патологія відрізняється ендокринних порушенням в результаті збільшення рівня тиреоїдних гормонів, що циркулюють в кров’яному руслі.

Головною причиною розвитку гіпертиреозу у домашніх кішок, на відміну від людей, вважається гіперфункція щитовидки. Поразка може охоплювати одну з часток залози або відразу обидві частини.

Головними причинами розвитку гіпертиреозу у кішок на тлі гіперфункції ендокринного органу вважається процеси аутоімунного типу, схильність за генетичним типом, різні інфекції, що вражають організм. Впливати на порушення функції щитовидки здатне харчування тварини і фактори зовнішнього середовища. Основою розвитку гіпертиреозу у кішки на тлі порушення харчування вважається дуже висока кількість консервів в раціоні. Вони містять зобогенні речовини (соя, резорцин, фталати).

Причини розвитку гіпертиреозу у кішок

Анатомічно щитовидна залоза розміщена у верхній частині шиї тварини, під нижньою щелепою. Орган застосовує одержуваний з харчування йод для того щоб в подальшому продукувати гормональні речовини. Власне гормони відповідають за регуляцію ключових функцій організму. Завдяки гормонам щитовидки виконується:

• правильний речовий обмін;
• регулюється нормальна температура тіла;
• Відбувається нормалізація тиску крові.

Частота скорочень серця і функції травного тракту також залежать від нормальної роботи щитовидки.

У ветеринарній практиці гіпертиреоз діагностують у кішок дуже часто. Це ендокринна патологія, для якої властивий великий рівень тиреоїдних гормональних речовин, що циркулюють в кров’яному руслі. У переважній більшості виявлених випадків гіпертиреоз у кішки пов’язаний з гіперфункцією щитовидки.

Схильні до захворювання все кішки, але частіше вимальовується патологія у літніх кішок. При відсутності терапії, гіпертиреоз призводить до великих порушень в організмі, аж до смертельного результату. Перш за все страждають серцево-судинна і ренальна система.

Гіпертиреоз, особливо діагностований на ранній стадії, прекрасно піддається терапії. При патології щитовидна залоза продукує пристойну кількість гормонів.

Важливе значення в розвитку патології має раціон. Існує доктрина розвитку аліментарного гіпертиреозу. Дуже високий вміст йоду в раціоні (готових гранульованих кормах), особливо в мокрих консервах, призводить до розвитку патології. Доведено, що спровокувати аліментарний гіпертиреоз може годування кішки харчуванням, приготованим для неповнолітніх дітей.

Симптоми гіпертиреозу у кішок

Гіперфункція щитовидки призводить до прискорення речовинного обміну. У зв’язку з цим, тварина починає більше їсти і мучиться почуттям голоду. Прогресування невчасно вилікуваного гіпертиреозу призводить до того, що кішка не може їсти в необхідній кількості, починаючи дуже швидко втрачати у вазі.

Характерною ознакою порушень в роботі щитовидки вважається збільшення апетиту. Симптомами патології також вважаються:

;- сильна спрага; на тлі сильної спраги; ;
• зміна стану вовняного покриву, поява ділянок алопеції;
• диспепсичні розлади-пронос.

Проблеми в стані-неспокійна поведінка, збудженість, невмотивована ворожість, сильна рухливість. Фахівці відзначають і протилежний ефект. Близько 10% хворих тварин страждають від втрати апетиту, зустрічається анорексія, сильна слабкість і млявість. Частки щитовидки збільшені на стільки, що їх можна помацати в побутових умовах.

Діагностика патології потрібна для розробки максимально правильного лікування. Нерідко на тлі гіпертиреозу у кішки, розвиваються інші порушення в організмі – патологічні зміни в роботі ренальної системи, цукровий діабет і проблеми у функціонуванні серця.

При клінічному огляді ветеринар діагностує у тварини виснаження, якість вовняного покриву змінено, прискорений пульс. Також зустрічається почастішання серцевого ритму, при аускультації діагностуються шуми в серці, а сама щитовидна залоза збільшена в розмірі.

Забір крові для загальноклінічного дослідження проводитися нечасто при підозрі на гіпертиреоз, так як відмінних змін знайти не виходить. А ось хімічний аналіз крові показовий. При патологічних змінах в роботі щитовидки діагностуються дуже високий вміст печінкових ферментів, сечовини, збільшення рівня креатинінів і фосфатів.

Рентгенографічне дослідження проводитися при підозрі на зміни в м’язи серця. Діагностика дає можливість візуалізувати збільшення обсягів серця, а в запущених випадках протікання захворювання, знаходять недостатність серця або випіт транссудата в плевральну порожнину.

Для постановки точного діагнозу потрібно проведення аналізу крові на гормони. При гіпертиреозі рівень тироксину Т4 підвищений. Вимірювання проводять кілька разів з проміжком протягом тижня, що дає можливість виявити зміни. На підставі отриманих даних, ветлікар ставить точний діагноз і приступає до розробки максимально адекватної схеми лікування.

Лікування гіпертиреозу у кішок

У переважній більшості клінічних випадків гіпертиреоз діагностують у літніх тварин. Відсутність лікування призводить до розвитку значних складнощів, наприклад як хронічний пронос, ураження зорових органів (відшарування сітківки на тлі глаукоми), недостатність серця, різка втрата ваги, патологічні зміни в роботі ниркових структур. В результаті це призведе до швидкої кончини тварини.

Базова мета в лікуванні гіпертиреозу у кішки-зниження і подальший контроль рівня гормонів щитовидки, що циркулюють в кров’яному руслі. Спеціаліст підбирає один з видів лікування – медикаментозна терапія (не дає шансу позбутися повністю від захворювання, але дає можливість тримати розвиток патології під контролем), втручання хірургічним шляхом з метою видалення залози, а ще використання методики руйнування змінених тканин щитовидки шляхом застосування радіоактивного йоду.

Позбутися повністю від гіпертиреозу дає можливість лише своєчасне втручання і методика з використанням радіоактивного йоду. На перших етапах, доктор оцінює ситуацію і призначає медикаментозне лікування. Проводять терапію із застосуванням медикаментозних засобів, що зменшують рівень циркулюючих в крові гормонів, що виробляються залозою.

Ін’єкційний метод введення радіоактивного йоду застосовується в більшості розвинених країн, але не використовується на російській території. Методика вкрай успішна, має невелику кількість побічних ефектів. Суть терапії зводитися до того, що ізотопи йоду, введені в організм, потроху знищують уражені тканини щитовидки, не чіпаючи при цьому здорові ділянки.

При відсутності протипоказань кішці з гіпертиреозом можуть провести операцію. В ході дії доктор прибирає доброякісне розростання з залози і накладає шви, які знімають через 2 тижні. Якщо в ході втручання хірургічним шляхом є ризик пошкодження паращитовидної залози, тісно прилеглої до щитовидці. Також існують небезпеки ураження гортанного поворотного нерва, що в результаті призводить до розвитку паралічу гортані або ж гіпокальціємії (при пошкодженні паращитовидної залози).

При діагностуванні гіпертиреозу на ранній стадії, прогноз частіше хороший. Якщо захворювання в запущеній стадії, тварина виснажене, присутні додаткові патологічні зміни в організмі, прогноз обачний. Залежить все від реакції організму на медикаментозну терапію.

З метою попередження розвитку патології, призначається спеціальна дієта, що відрізняється низьким вмістом йоду в складі. Потроху робота щитовидки нормалізується, крім цього робота ренальної і серцево-судинної систем підтримується на хорошому рівні.

Гіпертиреоз у домашніх кішок не рахується рідкісною патологією. Захворювання часто діагностують у тварин старше 10 років. Небезпека полягає в пізній діагностиці хвороби. Тому з метою попередження рекомендується систематично відвідувати ветлікаря і проводити тести на вміст тироксину в кров’яному руслі.

У зв’язку з великим потоком вступників питань, безкоштовні ветеринарні консультації на час припинені.