Дуже високе виділення гормональних речовин щитовидною залозою в системний кровотік, іменується гіпертиреозом. Захворюванню схильні не тільки люди, а й домашні вихованці.

Гіпертиреоз у собак діагностується дуже рідко, ніж у кішок. Пов’язано це перш, за все з тим, що Діагностика у собак проводитися нечасто.

Причини розвитку гіпертиреозу у собак

Перед тим як розуміти суть проблеми, що виникає через надмірну вироблення гормонів щитовидною залозою, потрібно розібратися в будові органу. Анатомічно щитовидна залоза у собаки розміщена в області трахеї по двох сторонах. Виглядає як мигдалина, розділена перешийком. Щитовидка знаходиться в пішій доступності з стравоходом, м’язовими волокнами шиї і судинами, розгалужуються в залозі.

Зовнішня частина залози покрита неординарною сполучно-тканинної структурою. Вглиб органу від цієї тканини відходять перегородки, що містять в собі не тільки лімфатичні і судини кровообігу, а й нервові волокна. Власне перегородки сполучної тканини поділяють залозу на частки, в яких є мішечки, що містять в собі Колоїди і складні хімічні речовини, збагачені йодом.

Мішечки побудовані з клітин, на які діє колоїд, стимулюючи таким чином продукування гормонального речовини. По судинах кровообігу в органи і тканини організму поступаю продукуються залозою гормони.

У нормальних умовах щитовидна залоза продукує ряд гормональних речовин, серед яких виділяють такі:

• тетрайодтиронін – Т4) — у собак продукується більшою мірою, але активність нижче;
• трийодтиронін (Т3) — виробляється в невеликій кількості, ніж Т4, але активність вище.

Ці гормони займають важливе місце у формуванні та майбутньому розвитку тканинних структур, активізують роботу серця і судин. Також гормони, що виробляються щитовидною залозою потрібні для здійснення нормального речовинного обміну, проведення нервових імпульсів по тканинах.

Завдяки гормональним речовин продукуються щитовидною залозою поглинання кисню тканинними структурами організму ставати краще. Відбувається вироблення тепла. Трийодтиронін і тетрайодтиронін впливають на активність конкретних ферментів, а Т3 діє навіть на генетичний апарат клітини.

Нормальна функціональність і продукування гормонів щитовидною залозою у собак прямо пов’язане з гіпоталамо-гіпофізарної системою. Між даними системами існує особливий зв’язок, яку не можна переривати.

У ветеринарії виділяють більше десяти видів гіпертиреозу-вроджений і набутий. У першому варіанті захворювання розвивається внутрішньоутробно, якщо у матері, яка виношує цуценят, було виснаження. У ненароджених малюків порушуються процеси обміну, провокуючи великий рівень тиреоїдних гормональних речовин в кров’яному руслі у новонароджених.

Після народження тканинні структури починають динамічний розвиток, тому потрібно більше гормонів для їх розвитку. Якщо самка під час виношування цуценят страждала від сильного виснаження, малюки дуже часто страждають іншим захворювання, більш небезпечним і частіше діагностуються – гіпотиреоз.

Основою вродженого гіпертиреозу такі виступають деякі аутоімунні патології. Імунна система в результаті збою починає активізуватися і нападати свої здорові клітини організму. Щитовидна залоза піддається атаці. Відбувається порушення не тільки в структурах щитовидки, але і в інших системах організму.

Інший вид гіпертиреозу-набутий, з’являється при наступних станах:

• дуже високе виведення гормонів, що виробляються щитовидною залозою, з організму;
• виникнення і бурхливе зростання злоякісних новоутворень в області залози-гормонозалежна тиреоїдна карцинома (діагностується досить нечасто в області ендокринної системи);
• порушення функціонування гіпоталамо-гіпофізарної системи.

Небезпеки розвитку гіпертиреозу підвищуються у самок в період виношування малюків. Тому в цей період важливо приділяти харчуванню і загальному стану тварини велику увагу.

Варто додати, що гіпертиреоз не з’являється самостійно. Завжди патологічним змінам передують фактори – серйозні гормональні збої або перебудови в організмі.

Симптоми і діагностика

У переважній більшості клінічних випадків, гіпертиреоз виявляють у подібних порід собак як ретривер, кеесхонд і доберман. Але схильність до розвитку патології виявляється у всіх собак. Також величезне значення має вік тварини. Чим старше тварина, тим більша ймовірність розвитку захворювання. У певних собак проблеми в роботі щитовидки починають відбуватися вже після 2-х років.

Характерними ознаками розвитку гіпертиреозу вважаються:

• порушення поведінки собаки-тварина млява або навпаки, занадто збуджена, може виражати невмотивовану агресію;
• раптовий набір маси тіла (ожиріння) або ж виснаження при дуже високому апетиті;
• проблеми з диханням, прискорений ритм серця;
• порушення процесу травлення;
• зміна показників температури тіла;
• тремор в тазових і грудних кінцівках; (сильна спрага);
• зміна пластини кігтів (потовщення), поява ділянок алопеції.

Базедова хвороба або витрішкуватість, розвивається у собак досить нечасто і зустрічається в запущених випадках патології.

При атипової формі гіпертиреозу у домашніх улюбленців, з’являються такі ознаки:

і відмова від корму;
• сильне виснаження, млявість і байдужість тварини;
• пригнічений, пригнічений стан собаки.

У міру того, як захворювання прогресує, починають страждати інші системи організму. При відсутності терапії, гіпертиреоз завершується смертельним результатом.

Постановка діагнозу виконується в умовах ветеринарної клініки кваліфікованим лікарем. Діагноз встановлюють на підставі зібраного анамнезу та загального клінічного огляду. Також для постановки діагнозу наказують дослідження аналізів крові і урини. Обов’язковий пункт-проведення гормонального дослідження крові.

У більшості випадків призначається електрокардіографія, якщо ветеринар підозрює порушення роботи міокарда. Можливе проведення діагностики ультразвуком або рентгенографії. Дані які отримані служать основною для розробки тактики лікування.

Лікування гіпертиреозу у собак

Виявлений гіпертиреоз вимагає особливого підходу. Під час терапії тварина повинна розташовуватися під контролем лікаря, систематично повинні проводитися аналізи крові і сечі – кожні 3 тижні.

Залежно від загального стану здоров’я собаки, лікування буде відрізняться. При ускладнених випадках гіпертиреозу, терапія спрямована на стабілізацію стану тварини і поліпшення його життєвого якості.

Головне завдання ветлікаря-нормалізація процесів з вироблення гормональних речовин в щитовидній залозі. Призначаються спеціалізовані антитереоїдні препарати. Дозування, вид і тривалість прийому ліків, призначається фахівцем, виходячи з клінічної картини і результатів діагностики.

При відсутності ефективності консервативного лікування, доктор пропонує провести своєчасне втручання з метою видалення залози. Після того як проведена операція тварина повинна буде отримувати гормональну терапію довічно, для підтримування рівня гормонів в крові.

Профілактика гіпертиреозу полягає в постійних дослідженнях у ветеринара, тим більше це стосується собак, що мають схильність (добермани, ретривери). У собак, як і у кішок, гіпертиреоз розвивається плавно, не часто виявляючись характерними симптомами на дуже перших етапах. Тому постійна здача аналізів на гормони, дасть можливість контролювати і відзначати будь-які зміни в організмі.

З метою попередження розвитку гіпертиреозу у цуценят, доводиться стежити за раціоном вагітної самки, а ще за зміною в її стані.

У зв’язку з великим потоком вступників питань, безкоштовні ветеринарні консультації на час припинені.