Серед інфекційних хвороб у ветеринарії спеціальної уваги заслуговує хламідіоз. Викликається найпростішими організмами, хламідіоз провокує розвиток блефаритів, кон’юнктивітів, абортів (або народження нежиттєздатних щенят).

Дуже часто на тлі інфекції, спровокованої хламідіями, розвиваються проблеми в роботі кишково-шлункового тракту, респіраторні проблеми, запалення в області системи сечовиділення і суглобах. У запущених випадках якщо лікування немає, хламідіоз призводить до небезпечних наслідків, наприклад запалення оболонок головного мозку.

Схильні до інфікування всі собаки, незалежно від породної схильності, статі і віку. В основному, хламідіоз вражає статеву і сечовидільну систему тварин. Особливу небезпеку інфікування цим видом інфекції представляє для маленьких діток щенят зі слабкою імунним захистом, виснажених і літніх тварин.

Шляхи зараження хламідіозом собаки

Хламідії відносяться до найпростіших, не будучи бактерією або вірусом. Патоген відрізняється великим рівнем стійкості до впливу екологічних факторів і засобів для дезінфекції. При цьому, шкідливі збудники хламідіозу, мають чутливість до різких змін кислотно-лужного балансу зовнішнього середовища і впливу великих температур (згубною для хламідій вважається температура більше 45 градусів). При температурі 20 градусів, патогени можуть існувати до 10 днів, а ось в охолодженій воді і снігу до 2 тижнів.

Відмінна для хламідій і здатність чинити опір широкому спектру протибактеріальних препаратів.

При зараженні цією інфекцією, тварина повинна пройти довгий і комплексний курс терапії, що пов’язано з внутрішньоклітинним типом паразитування хламідій.

Передача і поширення хламідій у зовнішньому середовищі здебільшого покладається на бездомних собак і кішок, деяких птахів і гризунів. У що знаходиться навколо середу з інфікованого організму збудники потрапляють поряд з абортованими плодами і іншими виділеннями з сечовидільної, статевої або системи травлення.

Зараження вихованців проживають в будинку небезпечною інфекцією, спровокованої внутрішньоклітинними паразитами, відбувається декількома шляхами. Дуже популярними вважаються:

• аліментарний шлях зараження-тварина інфікується при поїданні термічно не оброблених м’яса і продуктів з м’яса, заражених готових сухих кормів;
• статевий шлях інфікування-інфікування з’являється при безконтрольному спарюванні серед собак самих різних порід (тим більше серед бездомних);
• повітряно-крапельний шлях-відрізняється проникненням збудників захворювання поряд з повітрям через респіраторний тракт (при вдиханні м’яса загиблих інфікованих тварин, загиблих від хламідіозу плодів);
• контактний шлях-з’являється при безпосередньому тісному контакті здорової тварини з вірусоносієм.

У певних джерелах вказується трансмісивний шлях зараження. Хламідії потрапляють в кров тварини при укусах кровосисних паразитів (головне джерело трансмісивної передачі захворювання – іксодові кліщі). Велика ймовірність підчепити хламідійну інфекцію у собак, що знаходяться в поганих умовах, групами в тісних вольєрах.

Внутрішньоклітинних організмів, що провокують інфікування організму, є кілька типів і кожен з них має власний спектр ураження. Так, хламідіоз, яким дуже часто хворіють домашні коти і собак — не передається людині. Небезпечним для організму людини вважається збудник Chlamidia ornitosis, яким хворіють дикі і домашні птахи.

Симптоми хламідіозу у собак

Потрапляючи в організм чутливої тварини, хламідії можуть не виражати власної активності. Субклінічна форма розвитку хламідіозу залежить від захисних сил організму. У подібному випадку клінічна картина відсутня, але тварина вважається розповсюджувачем захворювання.

Ступінь прояву ознак хламідіозу залежить і від місця розташування патогена в організмі. Наявність значних станів стресу – неналежний догляд за твариною-призводять до активізації патогена в організмі і появи нестандартних симптомів.

Хламідійна хвороба може характеризуватися великим спектром ознак, не пов’язаних між собою. Тому для постановки точного діагнозу і розробки лікування, слід звернутися за допомогою до ветлікаря. Ознаками хламідіозу у собаки можуть бути:

• запальні процеси в дихальних шляхах;
• запалення придатків у кобеля;
• раптове виснаження, аж до анорексії;
• поразка внутрішніх частин вушних раковин-гнійне запалення;
• запалення суглобів;
• порушення в роботі слизових очних оболонок-запалення століття і кон’юнктивальної оболонки;
• поразка нижніх частин респіраторного тракту-запалення бронхів і легенів.

Як тільки збудник інфекції потрапляє в організм тварини, він починає розноситися по всіх тканинах, провокуючи зміни в роботі безлічі систем. Поразка може зачіпати як респіраторний тракт, так і сечовидільну, статеву, травну системи, а ще слухові органи і зору. Дуже часто в запущених випадках напрямки патології спостерігаються зміни в роботі міокарда, судин і нервової системи.

Поразка хламідіозом самок в період виношування цуценят, відрізняється абортами, народженням не життєздатних або мертвих цуценят, а ще плодів з вродженими каліцтвами. На тлі хламідіозу у сук розвиваються запалення піхви і стінок матки, а у псів з’являються простатити, запалення уретрального каналу, проблеми з крайньою плоттю. Дуже часто довгий перебіг хламідійної інфекції призводить до безпліддя, як у самок, так і у самців.

При появі таких ознак у тварини, потрібно негайно звернутися за допомогою до ветеринарної клініки:

• закінчення гнійного характеру з носових ходів і очей;
• рясні виділення з геніталій тваринного світлого кольору;
• зниження загального самопочуття вихованця-байдужість, відмова від прогулянок;
• порушення акту дихання-напади задишки;
• проблеми в роботі судинно-серцевої системи (зміна відтінку помітних слизових оболонок); або повна відмова від корму.

Діагностика можливо виключно в умовах ветеринарної оздоровчі центри. У зв’язку зі змащеній клінічною картиною при хламідіозі, вихованцеві проводять ряд нестандартних аналізів, потрібних для проведення диференціальної діагностики.

Потрібні також серологічні дослідження, мазки зі слизових очних оболонок, паркан вагінального секрету самок для подальшого дослідження. На підставі отриманих даних фахівець розробляє індивідуальну план терапії.

Лікування хламідіозу у собак

При діагностованому хламідіозі у собаки, ветеринар передбачає загальний стан тварини, призначає комплексну терапію. Основа лікування-видалення патогенів з організму, а ще нормалізація всіх процесів, порушених в результаті активності хламідій.

Призначаються такі варіанти препаратів:

• антибіотики великого спектру дії-Метациклін, Азитроміцин, Доксицилін;
• офтальмологічні мазі з еритроміцином — при розвитку кон’юнктивітів, блефаритів на тлі хламідійної інфекції;
• Протибактеріальні розчини для промивань і спринцювань самкам при вираженому хламідіозі в області статевих органів-розчин фармаксідіна;
• гомеопатичні засоби, імуномодулятори, вітаміни і мінерали в комплексі для підтримування захисних сил організму;
• гепатопротектори — щоб нормалізувати роботи печінкових структур на тлі довгого прийому антибіотиків;
• ферментативні засоби-з метою поліпшення роботи системи травлення.

Після успішного проходження курсу терапії, обов’язково пройти повторну лабораторну перевірку на наявність хламідій в організмі.

Профілактика полягає в точному дотриманні конкретних правил. Домашній улюбленець повинен отримувати правильне харчування, перебувати в необхідних умовах, проходити проф.огляди у ветлікаря двічі на рік. Велику увагу господарі домашніх собак повинні звернути на зміцнення імунних сил організму.

З метою зменшення ризиків зараження хламідіозом, не рекомендується дозволяти домашнім собакам контактувати з бездомними тваринами або заздалегідь хворими, не дозволяти їм спаровуватися.

При появі перших ознак порушення здоров’я у собаки, потрібно негайно піти до лікаря за допомогою. Розвиток хламідіозу значний час може бути невидимим для власника, але результати від захворювання якщо лікування немає, катастрофічні.

У зв’язку з великим потоком вступників питань, безкоштовні ветеринарні консультації на час припинені.