Імунодефіцит у кішок

Тварини які живуть вдома часто схильні до атак самих різних вірусів і бактерій. Деякі з даних хвороб протікають без слідів, з не яскраво вираженою симптоматикою. Однак є вірусні інфекції, що завдають невиправної шкоди здоров’ю, серед яких особливе місце відведено вірусного імунодефіциту.

Важка хвороба смнртельно впливає на захисні сили організму, вражаючи також і нервові волокна. Після проникнення в організм хвороба тривало розвивається, потроху приводячи до змін. На перших етапах розвитку патології симптоматика відсутня, але з часом клінічна картина вимальовується яскравіше. Імунодефіцит у кішок вірусної етіології має велику ступінь смертності.

Імунодефіцит у кішок, що провокується патогенами роду ретровірусів, діагностується частіше у вихованців в середньому віці, літніх тварин і бездомних кішок.

Як відбувається інфікування

СНІД-невеликий по діаметру ретровірус, що виділяється в що знаходиться навколо середу одночасно зі слиною, лімфою, кров’ю і уриною. Ступінь заразності у ретровірусу висока. Здатність зберігати власну активність при температурі в діапазоні від +18 до +25 відзначається до 4 днів. Поступова загибель патогена відбувається при нагріванні до шістдесяти градусів. Кип’ятіння вбиває ретровірус імунодефіциту дуже швидко. Слабка стійкість відзначається у цього патогена і по відношенню до розчинів спирту і ефірів. Промені ультрафіолету знищують вірусних агентів протягом 60 секунд.

Дослідження науки, проводилися в найрізноманітніших університетах. Вченими було виявлено, що частіше схильні до інфікування самці, які досягли віку старше 5 років. Піддаються зараженню коти бездомні, а ще ті, які містяться в поганих умовах.

Найвища концентрація вірусу, що провокує імунодефіцит у кішок, зустрічається в слині інфікованих вихованців. Основний шлях передачі патогена від хворого до здорового коту – вузьке контактування. У зв’язку з цим, основою інфікування вважається-бійка між родичами, що супроводжується подряпинами і укусами.

Фахівці схильні говорити, що шляхом передачі СНІДу вважається постембріональний — через інфіковане молоко від матері до новонароджених кошенят.

Симптоми і діагностика вірусного імунодефіциту у кішок

Вірус котячого імунодефіциту за клінічними проявами нагадує ВІЛ у людей. Властивих симптомів, що вказують на недостатність імунної системи, може не бути. На перших кроках, зараження відрізняється появою нездужання у тварини, що не представляє небезпеки для вихованця. Запідозрити у вихованця імунодефіцит вірусного походження можна за такими клінічними проявами:

• Запалення ясен (гінгівіти і стоматити). Стоматит і гінгівіт може з’являтися у маленьких кошенят, будучи єдиною ознакою імунодефіциту.
• Постійні запалення слизових оболонок, що вистилають носові ходи. Хронічні бронхіти і риніти у кішки з появою гнійних виділень – не своєрідна ознака імунодефіциту.
• Виснаження організму при збереженні хорошого апетиту, лихоманка без помітних причин, блідість слизових оболонок (анемія).
• Хронічні захворювання шкіри, складно піддаються терапії.
• Проблеми в роботі травного тракту-постійний рецидивуючий пронос.

В ході розвитку імунодефіциту через впровадження вірусних агентів в організм, відбуваються зміни в нервовій системі. Проникнення СНІДу в центральну нервову систему, призводить до зміни сенсорних почуттів. Порушується рухова активність, сон і поведінку вихованця. Спровокувати порушення СНІД кішок може в органах зору, аж до повної втрати зору. Глаукома і увеїти самих різних ступенів прояву діагностуються у кішок переважно у віці після 5-7 років.

Діагностика захворювання виконується шляхом лабораторних досліджень. Забір крові для аналізу дає можливість встановити титр антитіл в організмі. Для діагностування застосовуються радіоімунний і імунофлуорисцентний аналізи.

СНІД хитра хвороба, здатна довгий час ховатися в організмі. Є кілька теорій, згідно з якими патоген швидко мутує, ховаючись від імунної системи. Повне припинення імунної відповіді організмом ознаменовується початком прояву клінічної картини. Вірусна хвороба, що провокує припинення роботи імунної системи, часто провокує розвиток алергії.

Лікування і профілактика захворювання

При підтвердженні діагнозу вірусний імунодефіцит у кішки, доктор розробляє тактику лікування. Основа терапії-запобігання розвитку бактеріальних інфекцій в організмі, що погіршують перебіг основної патології. Невід’ємна частина комплексної терапії-профілактика інфікування і видалення ознак захворювання.

В основному, симптоми імунодефіциту загострюються при впровадженні патогенної бактеріальної або грибкової мікрофлори. Запобігання інфікування секундарної мікрофлорою проводитися шляхом призначення антибіотиків. Застосовуються протигрибкові і Протибактеріальні препарати з великим спектром дії.

У більшості випадків призначаються препарати з групи кортикостероїдів. Вони не дають особливої ефективності під час лікування імунодефіциту у кішок, але дозволяють на якийсь час зменшити ступінь прояву хвороби. Важливо оцінити ступінь ефективності призначення кортикостероїдів, так само як і при неправильному підході до лікування, стан вихованця може погіршитися.

Особливих методик лікування, спрямовані на припинення активності ретровірусів, що провокують імунодефіцит, не розроблено. На дуже перших етапах появи патології, можуть застосовуватися ліки для боротьби зі СНІДом. Позбутися повністю від вірусу не можливо. Багате застосування нестандартних засобів для боротьби конкретно з СНІДом, призводить до небезпечних і безповоротним процесам у внутрішніх органах. Порушується функція печінки, розвивається залізодефіцитна анемія.

Головне завдання господаря кішки з діагностованим імунодефіцитом – вчасно звернутися до професіонала з метою усунення розвитку складнощів.

Новоспеченим власникам кішок рекомендується дотримуватися правил попередження, щоб не дозволити зараження. Потрібно контролювати популяції бездомних тварин, не допускаючи безконтрольного розмноження. Однаково важливо дотримуватися всіх зазначених правил утримання кішок у великих популяціях. Тим більше це стосується великих розплідників.

Через те що, що вірус передається при тісному контакті з вірусоносієм через слину і кров, слід уникати знаходження самців в одному приміщенні, тим більше не допускати їх бійок. Якщо в популяції на одній території є одна інфікована тварина, ризик зараження інших тварин досить великий.

Імунодефіцит кішок не лікуватися, тварина залишиться вірусоносієм на все життя. Діагностоване захворювання у вихованця-не привід сумувати і віддавати тварину на усипляння. Володар повинен чітко стежити, щоб його улюбленець не контактував з іншими кішками. Також така тварина не повинно допускатися до розведення.

У зв’язку з великим потоком вступників питань, безкоштовні ветеринарні консультації на час припинені.