Кладофора — це нитчасті водорості темно-зеленого кольору, які відносять до класу ульфоцієвих. Всього налічується близько 200 видів рослини, але найпопулярніший з них — кладофора бродяча і куляста. Якщо перша вважається ворогом акваріумістів і перетворює водний простір акваріума на “непролазну гущавину”, то друга має напрочуд привабливий вигляд і виробляє кисень, так необхідний рибам.
Кладофора має вигляд розгалужених ниток, що утворюють кущики. Одні з них поширюються безладно (бродяча), інші перетворюються на кулі (куляста). Утворені вони низкою багатоядерних клітин, що мають шарувату оболонку, і сітчастим хлоропластом. Нитчаста водорість може мати нестатеве (шляхом розростання зооспор) розмноження і статеве (злиття гамет зі схожою морфологією).
Акваріумна рослина як харчування застосовує речовини, що утворюються в результаті діяльності риб та інших рослин. Бродяча багатоклітинна водорість невимоглива в умовах і швидко обплітає всі чисті місця, покриваючи їх ущільненим мохом. Вона позбавляє корисні водорості та рибок світла, необхідного для їхнього правильного розвитку, і вони потроху вимирають в акваріумі.
Будова кулястої кладофори (егагропіли Ліннея) дає можливість їй під променями світла збирати в собі повітря. Вона випускає його у вигляді бульбашок газу. Кулі вільно перекочуються по дну акваріума і потроху стають більшими в розмірах (до 5-11 мм протягом року). Вони не тільки красиво виглядають, а й частково беруть на себе функцію аерації (збагачення киснем).
Кладофора створює проблеми або, навпаки, “облагороджує” водний простір залежно від її виду.
Цей різновид багатоклітинних водоростей “любить” місця, де застоялася вода. Вона потроху обплутує щільними нитками дно, стінки акваріума, трубки і шланги. Вона позбавляє “жителів” акваріума світла, кисню і корисних мінералів. Спроби позбутися бродячої водорості механічним способом ні до чого не приводять. У водному просторі стає похмуро і некомфортно.
Кожен кущик, що відірвався і вільно плаває, утворює нову колонію, яка дуже активно розростається. В акваріумі гине все живе.
Завдяки вільному переміщенню у воді та структурі з декількох шарів (усередині містяться “сплячі” хлоропласти, які активізуються під час розщеплення зеленої кулі на окремі частини) егагропіла вважається біологічним фільтром, що пропускає через себе велику кількість води й очищає її від бруду та слизу. Завдяки цьому кульки іноді потребують промивання чистою водою.
Інший плюс кулястої водорості в тому, що вона виконує процес фотосинтезу, регулюючи рівні кисню і вуглекислого газу, а ще речовин на мінеральній основі у воді. Рибам дуже комфортно живеться з подібним “сусідами”.
Егагропіли мають чудовий вигляд, нагромаджуючись на дні у вигляді куль правильної форми. Якщо знадобиться їх можна досить легко видалити з акваріума, і на самопочутті його “мешканців” це погано не позначиться.
Бродяча водорість розмножується самостійно, без людської участі. Якщо вона спробує видалити її зі стінок і каміння, це допоможе швидшому зростанню рослини. Вона буде “захоплювати” все нові й нові території. У випадку з кулястою водорістю ситуація абсолютно інша.
Способи розмноження кулястої водорості — натуральний і механічний.
Кладофора еграгропіла — це “безпристрасна” рослина, для нормальної діяльності якої достатньо температури 20-24 градуси. Якщо температура води перевищить ці показники, кулі розпадаються на окремі складові, які потім перетворюються на самостійних акваріумних мешканців. Їх прибирають в окрему ємність з чистою водою і чекають, поки вони не сформуються в кулі.
Кулю акуратно розділяють надвоє за допомогою ножиць. Якщо ці частини акуратно “розтягнути” по дну і закріпити краї (наприклад, камінням), з’являються красиві острівці з рівними обрисами. Щоб розмножити кладофору, розділені ділянки прибирають в іншу ємність з водою, поки вони не перетворяться на кулі.
Якщо від кулястої кладофори немає необхідності позбуватися, то з бродячою боротися вдома куди складніше. Вона не любить проточної води, оскільки нитки не встигають осісти і закріпитися на одному місці. Тому рекомендується направити шланг, що подає кисень, у місця скупчення водоростей.
Інший спосіб боротьби: запустити в акваріум креветок Амано, які люблять поласувати зеленими нитками. Але щоб нові мешканці акваріума успішно впоралися із завданням, варто дотриматися кількох умов:
Досвідчені акваріумісти часто вдаються до хімічного способу очищення акваріума. Вони набирають у шприц альгіцид і помірно вводять речовину в місця скупчення водоростей.
Важливо чітко дотримуватися порядку дій.
Хороший ефект стане помітним уже з першого разу. Щоб позбутися бродячої водорості, потрібно буде від 5 до 10 аналогічних обробок. Тоді боротьба з “непроханим гостем” буде закінчена цілком.
Штукатурні роботи — це важливий етап будь-якого будівельного процесу. Вони не тільки створюють естетичний вигляд…
Гіпсокартон — це універсальний матеріал, який застосовується в багатьох будівельних і ремонтних роботах. Вибір правильного…
У сучасному світі бізнесу зміни стали невід'ємною частиною щоденної діяльності. Нові технології, нові тренди та…
В современном деловом мире эффективность и гибкость становятся неотъемлемыми элементами успеха. Каждый момент важен, особенно…
Переезд — это не просто транспортировка вещей, а целый комплекс задач, требующий хорошей организации и…
Парафінові розпалювачі для вогню стали невід'ємною частиною життя любителів активного відпочинку, риболовлі, мисливства, а також…