Батьківщиною равлика маризи є ставки Південної та Центральної Америки. Це молюски, які вважають за краще мешкати в питній воді, але можуть селитися і в акваторіях з малим вмістом солей, щоправда, в цих умовах вони не розмножуються.

Наразі равлик мариза відомий більшості акваріумістів, адже він може стати не тільки об’єктом прикраси акваріума, а й принести користь власному господареві.

Опис

Раковина цього молюска прикрашена 3-4 спіральними виточками. У великих особин панцир має плоскоподібну форму за рахунок хребта, що не піднімається над мутовками. У молодих равликів хребет піднятий, тому їх можна відрізнити за кулястою раковиною. Поперечні смуги на панцирі розміщені поруч з отвором, який має маленьку пластинку, що служить укриттям оболонки черепашки.

Колірна палітра може бути найрізноманітнішою. Зазвичай колір може змінюватися від темно-жовтого до коричневого. Спіральні смуги завжди темні — чорні або коричневі. Іноді трапляються екземпляри без смужок або з однотонним панциром. Тіло равлика білясте, на ньому можливі жовті, сірі або темні малюнки. Особливістю маризи вважається її компактна дихальна трубка, менша за розмірами, ніж у інших ампулярій. У висоту ці істоти перевищують 5 см, завширшки — 2 см.

Ці тварини цінуються акваріумістами не тільки за власні естетичні дані, а й за користь, яку вони можуть приносити власному господареві, а конкретно:

• фахівцями не виявлено жодного випадку появи алергічної реакції на равликів, тому це чудовий вихованець для любителів тварин, у яких немає можливості завести домашнього улюбленця через алергічну реакцію;
• слиз молюсків вважається цілющим, наприклад, він може загоювати садна і подряпини, можна дати равлику трохи поповзати по ушкодженій ділянці шкіри, тоді рана загоїться швидше;
• на відміну від кішок, собак або гризунів, равлики нічого не псують у домі, не видають запахів і не шумлять; до того ж дивовижна зовнішність маріз може втішати — зачаровує вигляд чорно-жовтих равликів, які повзають, налаштовує на приємні емоції та змушує забути про страхи й тривоги.

Догляд та утримання

У природному середовищі маризи живуть у застійних водоймах або річках з дуже повільною течією. Вони люблять селитися на мілководді, рясно зарослому рослинністю. Якщо здійснити подібні умови і в акваріумі, то равлики проживуть довге комфортабельне життя.

Але при висаджуванні водоростей пам’ятайте, що маризи дуже ненажерливі. У короткий термін вони знищать значну частину зелені, тому не висаджуйте в акваріум рідкісні дорогі екземпляри рослин.

Прекрасні температурні межі для маризи — +21-+25 градусів, кислотність — 7,5-7,8, жорсткість — помірна. Якщо вода м’яка, то у молюсків з’являються проблеми з появою мушлі, тому остерігайтеся занадто м’яких показників. Ці істоти мають звичку збігати з акваріума, тому потурбуйтеся про кришку для штучного ставка. Однак необхідно взяти до уваги, що між кришкою і поверхнею води має залишитися простір із повітрям. А річ у тім, що ці особини можуть підніматися на поверхню і дихати за допомогою спеціальної трубки.

Під час утримання маризи потрібно відмовитися від лікування сусідніх риб препаратами, що містять мідь — такий елемент смертельний як для маризи, так само і для інших равликів. Якщо уникнути застосування засобу не виходить, то відсадіть молюсків в окрему ємність на певний період часу лікування. У штучній водоймі маризи самі знаходять собі їжу. Ласими шматочками стають загиблі рибки, згнилі частини рослин, бактеріальний наліт на стінках акваріума і декораціях. Однак важливо додатково підгодовувати таких ненажерливих створінь. У вигляді добавки підійдуть овочі, наприклад, огірки, кабачки, листовий салат. Не відмовляться молюски від таблетованих кормів для сомиків.

Якщо маризу залишити без їжі, то вона може цілком знищити всі насадження зелені. Щоб цього не допустити, рекомендується на дно постійно викладати частинки пластівців для акваріума, щоб равлик у всі часи мав доступ до корму.

Сумісність

Це миролюбні та приємні равлики, які добре співіснують з більшістю акваріумних мешканців.

Щоб зберегти чисельність мариз, остерігайтеся спільного їхнього утримання з лабіринтовими, цихлідами, тетраодонами, боціями, гурамі, бадисами та іншими видами, які не відмовляться пригоститися молюсками.

З іншими равликами мариза може комфортно співіснувати, але не слід допускати потрапляння в єдиний резервуар хижого равлика хелени, для якого мариза обов’язково стане здобиччю. Вічними мисливцями на равликів є водні черепахи.

Сама мариза не зачепить власних сусідів, але здатна з’їсти ікру риб та інших молюсків, тому якщо знадобиться розведення акваріумних рибок, відсаджуйте особин у нерестовик. Не заподіють шкоди равлику мирні сомики, неони, тетри, расбори, золоті барбуси.

Можливе сусідство із золотими рибками, але й ці норовливі створіння за несприятливого настрою можуть покусати маризу. Що стосується рослин, то маризу можна селити з найрізноманітнішими представниками флори, але головне не забути врахувати вічний голод молюска і намагатися не садити в акваріум зразки, з якими господареві буде шкода прощатися.

Як розводити?

На відміну від багатьох власних родичів, маризи належать до різностатевих равликів. Крім того, самок і самців дуже легко відрізнити одна від одної. Так, особини чоловічої статі мають блідо-бежевий тулуб з коричневими вставками, їхні кохані мають шоколадне або темно-коричневе тіло. Парування може тривати кілька годин. Після чого дама відкладає ікру на листя рослинності або на жорсткі поверхні. Зовні ікринки схожі на желейну капсулу з укладеним усередині яєчком. Через 14-20 днів з ікринок проклюнуться дитинчата і розповзуться по всьому штучному ставку.

Виживаність равликів невисока. Вони часто гинуть, ставши здобиччю риб, потрапивши у фільтр або за відсутності корму. Щоб зберегти якомога більше особин, вже на кроці ікрометання потрібно дотримуватися запобіжних заходів. Рекомендується обережно перемістити ікру в окрему ємність і дочекатися, поки маризи, що вилупилися, підростуть. Якщо кількість ікри дуже велика, то надлишок можна видалити вручну.