Погостемон — це водний представник флори, якого можна зустріти вздовж берегових ліній, у річкових заводях, а ще в заболочених водоймах. Він поширений від Індії до Австралії. Важливо зазначити, що переважна більшість видів погостемонів мають спільні ознаки.

У цьому випадку йдеться про високі стебла, повзучу кореневу систему, а ще довгі та неширокі листові пластини, колірна палітра яких визначається умовами зростання. Зараз це популярні рослини для акваріума, які є досить вимогливими і, виходячи з цього, вимагають правильного догляду.

Опис виду хелфера

Ця рослина відрізняється красивими фігурними листовими пластинами, компактністю кущиків, а ще насиченим зеленим забарвленням. Погостемон хелфера може швидко створити чудовий ландшафт у фасадній зоні будь-якого акваріума. У природних умовах цей різновид живе в ставках південного сходу Азії. Необхідно підкреслити, що вперше його виявили в Таїланді, а якщо бути точним, у прикордонних з Бірмою районах. До речі, аборигени цей погостемон називають Daonoi, що в перекладі на російську означає “невелика зірка”.

Хороше освітлення сприяє появі великої кількості бічних пагонів. Важливо дізнатися, що хелфера не належить до килимових рослин. Але, не звертаючи уваги на цей факт, її пагони успішно вкорінюються і створюють нові кущики дуже близько від материнської рослини. У підсумку утворюється справжній зелений килим. Однак також чудово виглядають і окремі кущики в середній зоні акваріума.

Основні характеристики виду.

• Складність утримання та догляду — середня.
• Розміри кущиків — від 3 до 15 см.
• Середня інтенсивність росту.

Прекрасні умови утримання рослин в акваріумі.

• Показник pH — від 6,2 до 7,4.
• Рекомендована температура — від 22 до 28 градусів.
• Карбонатна жорсткість — 1 до 12.
• Концентрація CO2 — від 10 до 20 мг/л.

Велику увагу слід приділити освітленню, яке у випадку з описуваною варіацією погостемонів має бути потужним (інтенсивність змінюється в діапазоні від 0,5 до 1 Вт/л, що еквівалентно 50-100 лм/л). За великим рахунком хелфера непогано себе відчуває в тіні “сусідів” і за відносно низької потужності ламп в акваріумі. Однак у цих умовах утримання рослина почне активно витягуватися і буде виглядати ослабленою. Паралельно гальмується розвиток кущиків і помітно погіршується їх зовнішній вигляд.

Необхідно сказати, що для розглянутого виду краще буде так званий дорослий акваріум. Аналогічну особливість, судячи з усього, можна пояснити тим, що рослині потрібен більш замулений ґрунт. Така основа вважається дуже комфортною для розвиненої кореневої системи. Власне через неї погостемон отримує ключову масу поживних речовин.

Часто недолік природної замуленості вимальовується у вигляді жовтіючих листових пластин. У подібних ситуаціях найкращим вирішенням проблеми стає внесення таблетованих підживлень.

Якщо аналізувати жорсткість води і рівень кислотності, то важливо відзначити, що хелфера почувається комфортно за досить великого діапазону цих показників. Але тут важливо пам’ятати, що рослина особливо важко переносить їхні різкі коливання. У принципі, погостемон хелфера вважається дуже примхливим представником водяної флори. Він однаково погано реагує на брак і надлишок добрив. Ще один відповідальний момент полягає в тому, що для цього виду присутність водоростей може бути згубною.

Не звертаючи уваги на всі тонкощі, необхідно виділити, що цей погостемон являє собою найкрасивішу водну рослину. Ці “невеликі зірки” завжди привертають особливу увагу. Вони гарантовано стануть чудовою прикрасою не тільки частини фасаду будь-якого акваріума, але також каскадів, валунів, ярів, корчів та інших елементів декорування. Особливо в цьому контексті необхідно відзначити сорт хелфера червоний. Він з’явився в колекціях сучасних акваріумних представників флори практично недавно. Про його особливості можна повністю судити за найменуванням.

Стеллатус

Такий вид живе в Південно-Східній Азії, а ще на півночі Австралії. Дуже часто його можна зустріти на берегах ставків і на мілководних ділянках. Стеллатус росте компактними і досить густими кущиками, формованими пагонами діаметром від 6 до 14 мм і вузькими, подовженими листовими пластинами. Забарвлення останніх, як і в ситуаціях з більшістю погостемонів, залежить від умов утримання та догляду. Перебуваючи в позитивній обстановці, рослина дає багато бічних пагонів, які контролюються періодичною обрізкою.

Описуваний різновид, крім цього, вимагає подачі вуглекислого газу. При цьому оптимальними для нього умовами утримання будуть такі.

• Оптимальна температура — в діапазоні 15-32°C.
• Жорсткість води — 1-30.
• Рівень кислотності — 5-7.
• Освітленість — висока. У разі дефіциту світла листові пластини погостемона, які знаходяться знизу, блякнуть і навіть цілком втрачають забарвлення.

Велику увагу рекомендується приділяти підживленням. Фосфати, нітрати та інші компоненти слід вносити через воду, якщо врахувати, що різкі зміни їхньої концентрації здатні погано позначатися на самопочутті стеллатуса.

Великий вміст нітратів і фосфатів допомагає тому, що погостемон почне активно цвісти, в той час як за зниження їхньої концентрації рослина набуває помаранчевого або пурпурного забарвлення.

Кімберлі

У цьому випадку йдеться про одну з природних форм стеллатуса, що зустрічається на берегах ставків (як у надводному, так і в підводному вигляді) острова Папуа — Нова Гвінея. При дотриманні всіх правил догляду формується стебло, яке в невеликих за розмірами акваріумах здатне дотягуватися до водної поверхні. Одна з ключових особливостей сортового різновиду — це широкі та дуже великі листові пластини з набагато меншими щербинами на крайках. Палітра верхівок рослин може змінюватися від оливкового до червоного і бордового відтінків.

Правильне утримання кімберлі враховує підтримання таких умов.

• Температура — від 15 до 32 градусів.
• Кислотність і жорсткість води — від 5 до 7 і від 1 до 30 виходячи з цього.
• Ступінь освітлення — високий.

У принципі, вид кімберлі вважається порівняно невимогливим. Водночас важливо в рамках догляду за рослиною загострювати увагу на освітленні, оскільки конкретно від нього конкретно залежать здоров’я цього погостемона і яскравість забарвлення. А ще слід додатково вносити вуглекислий газ, добрива в рідкому вигляді та мікроелементи.

Еректус

Природне середовище проживання еректуса — це південно-східні регіони Індії . Такий різновид погостемона на сьогодні вважається досить затребуваною акваріумною рослиною, зовнішній вигляд якої сильно залежить від утримання. У процесі росту і розвитку вона створює невеликі кущики, висота яких може становити 15-40 см. Під водою листові пластини стають помітно тоншими, завдяки чому розетки візуально здаються густішими. Еректуси виглядають значно ефектніше, якщо в акваріумі їх розміщувати групами.

Прекрасні умови для цього виду виглядають так.

• Температура — 18-30 градусів.
• Кислотність і жорсткість — 5-7 і 1-14 виходячи з цього.
• Показник освітлення — середній або дуже високий.

Для гарного розвитку рослини рекомендується такий додатковий захід, як введення вуглекислого газу. А ще необхідно враховувати, що не можна розміщувати еректус у затінених місцях акваріума і поруч із великими представниками флори.

Сампсонії

У природних умовах цей різновид можна зустріти на заболочених річках у Південному Китаї. Цей погостемон створює чагарники, які складаються з досить міцних стебел, що досягають 30-сантиметрової висоти. На будь-якій мутовці є по три ланцетні листочки. Самі листові пластини мають зазубрені кромки, а листи, що знаходяться під водою, завиваються. У прийнятних умовах вид активно викидає бічні пагони.

Оптимальними параметрами для цього сорту погостемона вважаються:

• показники термометра — від 20 до 28 градусів;
• жорсткість води — від 1 до 10;
• рівень кислотності — від 5 до 7;
• освітленість — середня або дуже висока.

При утриманні цього виду в акваріумі важливо приділяти увагу власне освітленню і поживності ґрунту. Фахівці також рекомендують вносити мінеральні підживлення.

Інші

Крім усіх перерахованих вище видів погостемона, варто згадати і таку популярну в контексті утримання в акваріумі рослину, як октопус (pogostemon octopus). Природне середовище проживання виду — це переважно Південна і Південно-Східна Азія (від Індії до Таїланду). Рослина однаково комфортно почувається як у застійних, так і в проточних водоймах. Під водою октопус створює витягнуті стебла, що згинаються, з подовженими листовими пластинами.

Прекрасні умови утримання.

• Показники термометра — 15-28 градусів.
• Жорсткість води — 1-18.
• Рівень pH — 5-8.
• Освітлення — усереднене або дуже високе.

Потрібно пам’ятати, що при правильному догляді і створенні максимально затишних умов такий вид починає активно рости. Якщо з цього виходити, потрібне постійне підрізування. До речі, зрізані живці можна застосовувати для матеріалу для посадки, який швидко вкорінюється. Надійним ґрунтом для октопуса будуть пісок і маленький гравій.

Ще один популярний вид погостемона — це ятабеанус . У власній природній обстановці він росте переважно по берегах, а ще в зануреному стані на мілководдях ставків Східної Азії. При хорошому утриманні формується міцне, вертикально орієнтоване стебло з подовженими листами, що прагнуть вгору. Обов’язково потрібно згадати, що, незалежно від догляду, зберігається зелений колір кущиків.

Для справжнього росту і розвитку ятабеанусу потрібні:

• температура в діапазоні 15-32°C;
• рівень pH — 5-7;
• жорсткість води — 1-30;
• ступінь освітлення — високий.

Вид вважається невибагливим і дуже простим у догляді. Водночас рекомендується вносити вуглекислий газ, а ще добрива в рідкому вигляді.

Декканенсис — ще один популярний різновид описуваної акваріумної рослини, що є ендеміком південних регіонів Індії. Природним середовищем існування є берегові лінії річок, болота і рисові поля. Зовні декканенсис з його ніжно-зеленим листям голчастого типу схожий на еректус. Комфортною для цього виду погостемона буде температура в межах від 22 до 28 градусів при рівні кислотності в діапазоні від 6 до 7,5.

При освітленні з інтенсивністю від 0,75 до 1 Вт/л помітно стають меншими міжвузля рослин. Це, зі свого боку, максимально сприятливо відбивається на зовнішньому вигляді кущиків. Якщо цей показник спускається нижче позначки 0,5 Вт/л, стебла погостемона починають витягуватися, а нижнє листя опадає. У принципі, в акваріумах декканенсис успішно росте і розвивається. Але потрібно пам’ятати про те, що потужна коренева система вимагає відповідної кількості поживних речовин. Постійна подача вуглекислого газу і внесення добрив мають стати обов’язковими складовими догляду.

Еустераліс зірчастий — різновид погостемона, який вперше надійшов у продаж на європейський ринок з німецького розплідника Dennerle під торговою назвою Eusteralis Stellata. За однією з сучасних версій, йдеться про одну з природних форм стеллатуса, що має такі важливі властивості.

• Складність утримання — середня (помірна).
• Зростання — з інтенсивним темпом.
• Комфортна температура — від 15 до 32 градусів.
• pH — від 5 до 7.
• Жорсткість води — від 1 до 30.
• Освітленість — висока.

При правильному догляді цей вид погостемона створює невеликі кущики зі стебел, висота яких буде приблизно 20 см. На пагонах є незліченна безліч (5-6 на будь-якій мутовці) витягнутих (5-10 см) листових пластин шириною до 0,5 см. Як і у багатьох різновидів, забарвлення листя еустераліса визначається умовами вирощування. Але тут важливо відзначити, що він, на відміну від стеллатуса, вважається менш вимогливим.

Запорукою здоров’я рослини будуть підвищений ступінь освітленості, постійна подача вуглекислого газу і розкішний поживними речовинами акваріумний ґрунт.