Купання представника сімейства котячих різного віку — ситуація, яка дуже часто викликає стрес і у тварини, і у її господаря. Рідкісний котовласник може похвалитися незрозумілою любов’ю власного вихованця до водних процедур.

У багатьох випадках заводчикам вусатих муркотунів доводиться йти на різні хитрощі та хитрощі, що спрощують і полегшують горезвісне купання.

Якими ж рекомендаціями варто скористатися, щоб ця процедура стала мінімально проблемною? Які тонкощі в ній необхідно обов’язково враховувати? Спробуємо розібратися.

Призначення і частота миття

Певні власники кішок і котів думають, що ці охайні тварини в змозі самостійно підтримувати чистоту власної шерсті й тіла. Вважаючи це переконання визнаним аргументом, безтурботні котовласники намагаються мити власних вихованців якомога рідше, доводячи частоту цієї процедури до 1-2 разів на кілька років.

Однак професійні заводчики переконані, що подібне ставлення до гігієни тварин з боку їхніх господарів неприпустиме. У представників сімейства котячих, як і в багатьох живих істот, шкіра через певний час покривається шаром бруду, пилу, секрету сальних залоз та інших забруднень.

За відсутності своєчасного миття шар бруду і сала шкіри стає все товщим і щільнішим. Це не тільки веде до того, що тварина починає виглядати неохайно, а й невідворотно стає основою виникнення свербежу, розвитку інфекційних захворювань шкіри.

Крім того, шар сала шкіри і бруду, а ще шерсть, що збилася в ковтуни і грудочки, вважаються прекрасними умовами для розмноження паразитів і збудників заразних захворювань.

Головні причини, через які тварині потрібне купання:

• забруднення шерсті та шкіри;
• линька;
• поява паразитів і бліх;
• підготовка до виставки.

Потрібне купання і тваринам, принесеним додому з вулиці.

Перед самою процедурою слід уважно оглянути нового вихованця на наявність ознак хвороб і слідів ураження паразитами.

Особливо уважному огляду піддають вушні раковини, шию, живіт, пахвові та пахові складочки.

Важливо пам’ятати, що купання тварини, принесеної з вулиці, — дуже складна, непередбачувана робота, що вимагає великої праці.

У цій ситуації краще заручитися підтримкою помічника, який посприяє в митті невідомої кішки або кота.

Є думка, що купання потрібно кішкам під час тічки. Як запевняють спостережливі заводчики, ця процедура на даному кроці життя вихованки не відіграє великого значення. Втім у певних випадках купання може дійсно знадобитися — наприклад, коли кішка в період еструсу сильно вимазується, катаючись по підлозі в найнесподіваніших кутах житлової зони.

Крім того, деякі котовласники запевняють, що в багатьох випадках купання трохи полегшує стан їхніх вихованок під час тічки. Як вважають досвідчені заводчики, в цей непростий для кішки період купання перебуває в ролі відволікаючого фактора.

Вимита тварина “перемикається” на приведення себе до ладу, перестає на певний період часу жалібно нявкати і прогулюватися по житлу в пошуку партнера.

Частота купання кошенят, котів і кішок — дуже відносний показник, що залежить від дуже багатьох моментів.

Насамперед його можна визначити відповідно до індивідуальних особливостей улюбленця — його породи, довжини та забарвлення шерсті, типу шкіри, звичок і життєвого способу. Важливу роль у частоті проведення процедури відіграє і те, де і в яких умовах утримується тварина — в будинку, квартирі в місті або на вулиці.

Так, кішок, які живуть удома (без вигулу на вулиці) зазвичай купають близько 3 разів на рік, тоді як тварин, які перебувають на вулиці — близько 5 разів на рік.

Тваринам із шерстю середньої довжини купання потрібне в середньому раз на 3-4 місяці, а довгошерстим вихованцям — раз на 2-3 місяці.

Кішок і котів світлого забарвлення купають частіше за побратимів із темною шерстю — близько 4 разів на рік. Загалом, нагадують заводчики, тварин з напівдовгою і довгою шерстю не рекомендується мити більше 6 разів за рік.

Важче справа йде зі сфінксами, до купання яких необхідно підходити дуже уважно. Одні заводчики цієї породи миють власних улюбленців близько 2 разів протягом місяця, інші вважають за краще чергувати купання з обтиранням улюбленця вологою ганчіркою.

В обох випадках необхідно дивитися на індивідуальні особливості вихованця (наприклад, деякі сфінкси просто люблять купатися і плавати). Не буде зайвою і консультація ветеринара з питання найоптимальнішої частоти купання сфінкса.

Взимку і в холодне міжсезоння тварин купають тільки якщо буде потрібно.

Після водних процедур потрібно розташувати вихованця в сухій і теплій кімнаті без протягів. Залишати тварину після купання в неопалюваному приміщенні з протягами рішуче не дозволяється.

Також заборонено купати кошенят, кішок і котів під час хвороби, в період після операції і протягом 2-ох тижнів після вакцинації (щеплення). Не дозволяється купати кошенят у початкові місяці життя, а ще кішок, що годують, і кішок на заключних термінах вагітності.

Купання краще на певний період часу відкласти і, наприклад, якщо тварина не так давно поїла. У цій ситуації водні процедури зазвичай провокують блювоту. Також не слід купати улюбленця, який переніс стрес або перебуває в стадії сильного переляку, хвилювання, хвилювання.

Як привчити кота до ванни?

Проблем з купанням протягом усього життя вихованця буде набагато менше, якщо привчати його до цієї процедури з малого віку. Досвідчені котовласники запевняють, що привчити кошеня до ванни дуже просто, як може здатися.

Однак на цьому кроці досить важливо дотримуватися чіткої стратегії, контролюючи не тільки поведінку дитини, а й свої дії.

Починати привчати кошеня до ванни рекомендується приблизно з 4 місяця життя.

Зовсім невеликих кошенят, які народилися і ростуть вдома, до цього віку зазвичай не купають. Як виняток можуть бути тільки малюки, підібрані на вулиці. З їх купанням і протипаразитарною обробкою неухильно рекомендується не зволікати.

Якщо буде необхідно (наприклад, при знаходженні бліх чи інших паразитів) дозволяється купати кошенят, чий вік ще не досяг 4 місяців. Як запевняють досвідчені заводчики, більшість малюків цілком чудово переносять миття, почавши з віку 2-2,5 місяця.

Кошенят у віці 2 місяців і трохи старше купають у тазу, застосовуючи теплий душ.

Заздалегідь рекомендується захистити вуха тварини від проникнення води за допомогою ватних тампонів, злегка змочених у рослинній олії. Голову кошеняти під час “купальних процедур” не миють, а просто обтирають її вологою долонею. Вуха вихованця чистять уже після водних процедур.

Купати маленьких кошенят віком до 4 місяців без підготовчої підготовки слід тільки у варіантах гострої необхідності. За відсутності показань до екстреного купання бажано заздалегідь привчити і приготувати дитину до майбутніх водних процедур.

Привчання дитини починають потроху, кілька разів на день заносячи на руках улюбленця в приміщення ванної та ледь чутно вмикаючи кран із водою.

Потрібно робити ці дії так, щоб кошеня не лякалося шуму води й обстановки у ванній. Під час перебування у ванній кімнаті слід розмовляти з твариною спокійним і ласкавим голосом.

Трохи пізніше, коли кошеня звикне до цієї процедури, переходьте на етап його привчання до тазу. На цьому кроці дитину садять у порожній сухий таз і, погладжуючи, утримують її в ньому кілька хвилин.

Головне завдання на цій стадії навчання — знайомство кошеняти з тазом, а ще вироблення і закріплення у тварини спокійного і байдужого ставлення до ємності.

Правильну реакцію і спокійну поведінку кошеняти під час перебування в ньому бажано заохотити ласощами.

Далі переходять на інший етап навчання, виходячи з реакції та поведінки вихованця. Якщо дитина нормально сприймає обстановку у ванній кімнаті і не проявляє страху, побачивши таз, можна приступати конкретно до першої процедури купання.

Виконують її так:

• набирають у таз мінімальну кількість води (оптимальний водний рівень — кілька сантиметрів від дна);
• накривають дно ганчіркою або вафельним рушником, який забезпечить стійкість дитині;
• обережно опускають кошеня в таз;
• швидкими та впевненими рухами обтирають голову тварини, після цього миють тулуб, лапки та хвіст.

Якщо вихованець не дуже брудний, на перший раз можна обійтися без застосування шампуню.

У разі коли дитина потребує повноцінного купання, необхідно застосовувати виключно спеціальні зоошампуні, що призначаються для кошенят.

Під час миття важливо міцно зафіксувати тварину, при цьому не завдаючи їй болю. Діяти потрібно швидко, намагаючись звести час купання на мінімум. Якщо під час купання застосовувався шампунь, потрібно в кінці процедури ретельно змити його залишки.

Деякі молоді тварини люблять купатися, причому зберігається ця особливість у них і до дорослого, і навіть до похилого віку. Незважаючи на те що з миттям подібних улюбленців не з’являється великих проблем, купати їх довше рекомендованих 15-30 хвилин не варто.

Довге купання може погано відобразитися на ніжній котячій шкірі, ставши основою її сухості та лущення.

Дорослих тварин привчають до ванни і водних процедур приблизно за тією схемою, яка представлена вище. І в тому, і в іншому випадку (як у маленьких, так і в дорослих улюбленців) важливо виробити і закріпити спокійне ставлення до обстановки у ванній кімнаті, до води та її шуму, до самого купання.

Як запевняють деякі власники кішок, більшість вихованців боїться не самих водних процедур, а тих сторонніх і страшних деталей, які з ними пов’язані. До подібних деталей зазвичай належать тьмяне освітлення ванної кімнати, шум води, що ллється, висока вологість повітря в приміщенні, достаток різких і поганих запахів засобів для миття.

Несприятливий вплив здебільшого аналогічних чинників господар кішки або кота здатний зменшити без великих труднощів (наприклад, організувати освітлення набагато яскравіше, відмовитися від застосування шампунів і гелів з різким ароматом).

У кожному конкретному випадку процес привчання кошеняти або дорослої тварини до ванни повинен виконуватися з урахуванням його індивідуальних особливостей. Незалежно від того, з якою швидкістю просувається виховний процес і якими складнощами він супроводжується, котовласник зобов’язаний зберігати завзятість.

Рішуче не дозволяється кричати на улюбленця в процесі його привчання до ванни і тим більше використовувати грубу фізичну силу щодо нього.

Необхідний інвентар

Перш ніж приступити до купання вихованця, потрібно приготувати комплект допоміжних речей та інвентарю. Зазвичай до цього списку входять такі аксесуари та засоби як:

• зоошампунь і (якщо знадобиться) кондиціонер;
• таз для купання;
• таз із чистою водою для змивання шампуню і ківш (потрібні, наприклад, якщо тварина боїться душу і ввімкненого крана);
• ганчірка, килимок з гуми або рушник (для укладання на дно таза);
• 2 великих чистих рушники (один потрібен для попереднього обтирання вихованця, другий — для остаточного досушування).

Інші підсобні приналежності, які постійно застосовуються для купання котів:

• спеціальна сітка для купання;
• масажна рукавиця;
• фіксувальний нашийник із присоскою.

Сітка для купання — запасний аксесуар, що застосовується для миття агресивних і неспокійних котів і кішок. Сітка надійно фіксує тварину, позбавляючи її рухливості та можливості висловлювати агресію щодо власника. Цей атрибут бажано застосовувати виключно в крайніх випадках.

Масажна рукавиця — функціональний і практичний аксесуар для купання тварин. За допомогою такої рукавиці забезпечується швидке, легке і рівномірне намилювання шерсті, а ще досягається заспокійливий або тонізуючий ефект від масажу.

Фіксувальний нашийник з присоскою — аксесуар, що застосовується для фіксування агресивних і неспокійних тварин. Присоска фіксується до стіни ванни, обмежуючи рухливість кота або кішки. Цей атрибут відрізняється неоднозначними відгуками з боку заводчиків і ветеринарів. Одні запевняють, що застосування такого нашийника є розумним щодо дуже полохливих і агресивних тварин, інші думають, що його використання щонайменше негуманне і здатне тільки погіршити стрес.

Ще один додатковий пристрій, що істотно полегшує купання, — спеціальна лійка-душ із кнопкою, що регулює інтенсивність водного потоку.

Деякі такі насадки обладнані кнопкою-фіксатором, що вмикає і вимикає воду, якщо буде потрібно.

Якою має бути температура води?

Одна з типових помилок, здатних назавжди закріпити в пам’яті тварини панічний страх перед купанням — погано обрана температура води. Багато представників сімейства котячих особливо болісно сприймають перепади температури повітря, які викликають у них сильне хвилювання.

Підходящою для купання кішок і котів вважається температура води, що варіюється в межах 38-39°.

Визначити потрібний температурний рівень у процесі підготовки можна за допомогою спеціального термометра для води. Якщо ж цього приладу під рукою немає, можна спробувати оцінити температуру води “експериментальним шляхом”. Для цього опускають у таз із водою лікоть або зап’ястя. Температура води не повинна викликати дискомфортних відчуттів, сильно вихолоджуючи або, навпаки, обпалюючи шкіру.

Під час миття слід контролювати стан тварини. Якщо вона тремтить, судорожно перебирає лапами, намагаючись вирватися, можна підлити в таз трохи гарячої води, довівши її температуру до 40°, але не вище.

Здебільшого тепла вода допомагає розслабленню мускулатури і, як наслідок, невеликому заспокоєнню вихованця.

Техніки купання

У міру того як дорослішає вихованець, у його господаря виробляється власна тактика і техніка купання. Одні котовласники справляються з таким завданням самотужки, інші — виключно за сприяння помічника.

Комусь під час купання кішки не потрібні ніякі підсобні аксесуари, комусь обов’язково потрібні сітки, фіксувальні нашийники або спеціалізовані мішки.

Якщо тварина боїться шуму води, що ллється, то для її купання заздалегідь необхідно приготувати два тази. Один буде застосовуватися для миття тварини, інший (з чистою теплою водою) — для полоскання шерсті від залишків шампуню.

У цьому варіанті докладна інструкція з миття кішки міститиме такі пункти:

• приготувати два тази — один порожній, другий — з водою;
• налити в таз теплої води приблизно на 5-7 сантиметрів від дна ємності;
• розбавити і спінити у воді мінімальну кількість зоошампуню;
• приготувати рушник;
• опустити тварину в таз, міцно утримуючи її під ребрами (важливо контролювати зусилля, щоб не заподіяти улюбленцю болю);
• вільною рукою сполоснути спинку і шию тварини водою з милом;
• якщо знадобиться нанести додаткову кількість зоошампуню на спинку і шию;
• намилити шерсть улюбленця, намагаючись не зачіпати ділянку голови та вух;
• швидкими і впевненими рухами змити залишки шампуню чистою водою;
• вийняти тварину з таза і згорнути в рушник.

Далі слід уважно промокнути і висушити рушником вихованця, після цього згорнути його в інший рушник для досушування.

Якщо тварина не чинить опору, бажано потримати її загорнутою в рушник близько 10 хвилин.

Після цього часу залишки води встигнуть вбратися в махрову тканину. Після чого вимитого кота можна випустити, надавши йому можливість цілком просохнути в сухій і теплій кімнаті без протягів.

Приблизно такі ж дії враховує техніка купання тварин, які спокійно ставляться до шуму води. У цьому випадку можна обійтися лише одним тазом для миття, застосовуючи для полоскання водопровідну воду.

Дуже нервових і неспокійних кішок і котів найкраще купати за сприяння помічника.

У цьому варіанті одна людина буде утримувати тварину, а інша — купати. Під час миття дуже і дуже важливо не допускати проникнення води на область голови, вух і очей, інакше вихованець докладе всіх зусиль для того, щоб вирватися.

Кішок і котів, здатних проявити агресію і навіть вкусити під час “купальних процедур”, безпечніше піддавати процедурі із застосуванням сітки. Цей атрибут не дасть можливість тварині вирватися або ж вкусити (подряпати) господаря.

Техніка купання із застосуванням сітки виглядає так:

• готують інвентар для купання (таз із водою, зоошампунь, рушники);
• тварину поміщають у сітку, застібають замки, регулюють рівень фіксації ременів і липучок;
• опускають вихованця в таз із водою або ванну і приступають до миття.

Осередки такої сітки вважаються досить великими для того, щоб зоошампунь міг потрапити до кожної волосинки і видалити забруднення зі шкіри. Після намилювання переходять до ополіскування, яке також виконують, не знімаючи сітки.

Не звертаючи уваги на зручність застосування сітки для купання кішок і котів, у цього атрибута є один серйозний недолік. Він полягає в тому, що тварини досить швидко запам’ятовують цей предмет, як і неприємні відчуття, які пов’язані з ним. Це зазвичай призводить до того, що надалі улюбленці намагаються сховатися, тільки-но побачивши сітку в руках господаря.

Як правильно сушити шерсть?

Досить важливо ретельно висушити шерсть тварини після того, як її вийшло викупати.

Найоптимальніше для цього застосовувати чисті махрові та вафельні рушники, які добре вбирають вологу.

Деякі турботливі господарі, які намагаються допомогти тварині якнайшвидше привести себе до ладу, намагаються сушити власних вихованців феном. Застосування цього приладу не забороняється тільки в разі, якщо коту або кішці процедура сушіння феном досить відома і не викликає паніки.

В інших варіантах використання фена зовсім не рекомендується. А річ у тім, що тварина після купання переживає стрес, а шум працюючого фена може в цей момент погіршити стан вихованця.

Варто зауважити, що тремтіння кішки або кота після миття часто буває пов’язане з пережитим страхом, а не зі зменшенням температури навколишнього середовища в кімнаті.

Завдяки цьому після купання тварині слід надати можливість “взяти себе в руки” і привести себе до ладу в затишному теплому і сухому куточку.

Альтернативні методи очищення

Альтернативою класичним водним процедурам вважається застосування спеціалізованих сухих шампунів. Їх використовують у варіантах, коли шерсть тварини потрібно почистити від бруду, проте виконати це за допомогою купання з якихось причин не можна.

Принцип застосування сухих шампунів дуже простий. Він враховує нанесення цих засобів, що мають порошкоподібний вигляд, конкретно на шерсть вихованця. Через певну кількість часу, що визначається інструкцією, засіб вичісують. За час контакту з шерстю частинки сухого шампуню вбирають в себе забруднення і частини сала шкіри, очищаючи таким чином шубку тварини.

Шампуневі рушники — ще одна хороша заміна купання. Для цієї процедури застосовуються спеціалізовані рушники, просочені особливим органічним складом. Щоб домогтися необхідного ефекту, досить ретельно обтерти тварину подібним аксесуаром. Необхідно відзначити, що поряд із забрудненнями подібні рушники ліквідують і погані запахи, що йдуть від шерсті.

Стосовно котів і кішок, які мають коротку або напівдовгу шерсть, можна скористатися і цим методом очищення:

• підігріти в духовці або на сухій сковороді 0,5 кг висівок;
• злегка подрібнити теплі висівки, перетерши їх пальцями;
• втерти їх у шерсть вихованця легкими масажними рухами.

Зазвичай цю процедуру кішки і коти сприймають дуже спокійно.

Теплі висівки, володіючи хорошими абсорбувальними властивостями, під час втирання в шерсть вбирають в себе забруднення і частинки сала шкіри. По завершенні процедури вихованця ретельно вичісують.

Рекомендації щодо вибору засобів для миття

Для купання кішок і котів потрібно застосовувати виключно спеціалізовані зоошампуні з відповідним складом. Лінійки засобів сьогоднішніх виробників представлені м’якими гіпоалергенними засобами з хорошою очищувальною дією.

У сучасному продажі зустрічаються такі шампуні для котів і кішок як:

• інсектицидні (проти бліх і паразитів);
• оздоровчі (поліпшують стан у разі інфекційних уражень шкіри);
• що полегшують розчісування (застосовуються переважно для виставкових довгошерстих порід);
• ті, що мають освітлювальний ефект (для тварин білого фарбування);
• регулюють роботу сальних залоз (протисеборейні);
• сухі (для очищення шерсті без використання води).

У підборі відповідного шампуню для кота або кішки необхідно дивитися на такі параметри засобу, як гіпоалергенність, відсутність парфумованих ароматів і хімічних агресивних компонентів.

Засіб для мийних робіт має добре і м’яко чистити шерсть тварини від бруду, надаючи при цьому невеликий вплив на рівень pH ніжної котячої шкіри.

Не дозволяється мити котів і кішок з використанням простого мила. Цей засіб чинить агресивний вплив на кислотно-лужний баланс шкіри тварин, що буде причиною сильної сухості покривів шкіри, виникнення лупи та свербіння.

У разі виявлення екзо- та ендопаразитів у вихованця не забороняється купання із застосуванням дігтярного мила.

Використання цього засобу дає можливість знищити паразитів і зменшити свербіж, що з’являється в результаті розчухів. Також дігтярне мило сприяє загоєнню дрібних ранок, запалень, ран та інших пошкоджень, що часто з’являються на тлі більшості захворювань шкіри.