У різних культурах устоялися несхожі погляди на смерть і долю душі після смерті. На Сході говорять про реінкарнацію, у християнстві – про вічне життя. У народі вважають, що душа померлого прощається з рідними через події, знаки, прикмети. Основною і найпоширенішою є православна теорія.

Погляди різних релігій на шлях душі

Ставлення до завершення земного існування змінюється зі зміною епох і від культури. У Стародавній Греції вважали, що всім заправляє Мойра – богиня долі. Вона вирішує, яка доля у душі померлого, куди їй вирушати — в Пекло чи Елізіум. На традицію вплинула міфологія та філософія.

У Стародавньому Єгипті до смерті ставилися поважно: старанно дотримувалися всіх похоронних обрядів, бо вірили у воскресіння. Душа називалася Ба і уподібнювалася богу Осірісу.

У Середньовіччі християнство мало насаджуючий характер. Усі альтернативні погляди викорінювалися, люди вірили у фізичну кончину тіла та вічне існування врятованих під заступництвом Бога в Раю чи в Пеклі для грішників.

Але навіть у часи інквізиції, звинувачень у брехні паралельно існував язичницький світогляд. Хоча смерть обіцяла порятунок праведникам, її боялися, замовляли, намагалися обдурити, вважаючи за живу істоту. Практикували чаклуни, вірили у передбачуючі прикмети. У ранньому періоді до думки про кінцівку привчали змалку.

У східних релігіях превалює ідея безсмертя:

• реінкарнація в людину, тварину, рослину, предмет;
• циклічність переродження душі – до 777 разів;
• смерть сприймається лише як перехід в інше тілом і не пов’язана зі смутком.

Північні народи вірили у переселення душ у межах роду. Прадіди втілюються у правнуках тощо. Тому часто немовлятам давали імена померлих родичів.

Пізніше тема смерті стала табуйованою. Від неї і зараз захищають дітей, багато дорослих не можуть перемогти страх перед смертю. Сьогодні існує ціла методика для його подолання, переважно для людей похилого віку.

Тому виникають питання, куди йде душа померлого, чи є вона, що відбувається після смерті. У нашій культурі основними є православ’я і народні вкраплення, тому теорію про завершення земного існування розглядають під цим кутом.

Що відбувається після смерті

У різних напрямах християнства існують різні варіації того, що відбуватиметься із душею після смерті фізичного тіла. Є чимало народних забобонів, яких дотримуються після смерті людини. Частина їх раціональна, інша відсилає до містицизму. У монотеїстичній релігії (за канонами чинної церкви) душі померлих переживають кілька етапів:

• прощаються із тілом;
• перебувають на землі деякий час, невидимі для людей;
• поневіряння;
• піднесення;
• Суд Божий;
• переміщення в Рай чи Пекло.

Вихід

Вважають, що душа залишає тіло і існує у вигляді тонкої матерії. Це не примара, сутність, а потік енергії. Одні вірять, що в перші хвилини людина не усвідомлює своєї смерті, але потім розуміє, що дивиться на тіло збоку. Душа нещодавно померлого залишається незримою для оточуючих. Бачити її можуть лише люди з надздібностями або деякі тварини.

У перші хвилини, усвідомивши смерть, душа знаходиться на місці події. Потім вона вільна покинути його та відвідати улюблені місця, подивитися на дорогих людей тощо. Досі не вивчений феномен клінічної смерті, коли людина покидає цей світ, але невдовзі повертається.

Усі, хто пережив такий досвід, говорять про:

• довгий темний тунель;
• спалаху світла в його кінці;
• сильному бажанні йти світ.

Але з якихось причин вони повертають зі шляху або відмовляються йти туди і повертаються у світ живих. Іноді вони дивляться на своє тіло зверху чи збоку. Окультисти кажуть, що душа залишає тіло, але не переходить у тонку матерію через обставини. Наука впевнена, що тунель і світло – це наслідки електричних спалахів у мозку, але поки що природа явища не вивчена до кінця.

Прощання з близькими

Час, коли душа померлої людини прощається з рідними та близькими, — це довгий етап від моменту смерті до 3 днів. Дух дає знати про себе стуками, птицею, що залетіла, розбиванням посуду, включенням/вимиканням техніки, кроками і т.д. Нерідко до будинку прибиваються безпритульні тварини. Це не лякаючі знаки і зазвичай нетривалі. Матерія може відбиватися у дзеркалах, тому радять завішувати всі поверхні.

Далі душі всіх померлих перебувають поряд із рідними чи мандрують. Вони відвідують кривдників, ворогів, але тільки лякають.

Якщо смерть була раптовою, насильницькою, залишилися незакінчені справи, існування навіть у нематеріальному світі болісно. Дух страждає через ранню смерть.

Родичі від дня смерті приймають жалобу. У слов’янській культурі це:

• вшанування померлого молитвою, організація поховання;
• носіння чорного одягу;
• заборона на веселощі;
• оплакування, прийняття співчуттів.

В інших культурах інші вимоги. Ними можна знехтувати або змінити під себе: носити чорну пов’язку поза роботою, замінити темні кольори на червоний чи білий. Наприклад, у язичників сприйняття смерті було іншим, і після оплакування вони веселилися, танцювали, грали, щоби проводити душу померлого в потойбічний світ.

3 дні

Душі померлих уперше поминають третього дня. Раніше завжди здійснювали похорон, але сьогодні традицію спростили. У православ’ї етап має відношення до Воскресіння Христа та свята Життя над смертю. На 3 день Ісус повстав із труни. За іншою версією шанування покійного символізує віру у Святу Трійцю. У панахиді просять відпустити людині всі її гріхи. І остання теорія: об’єднання тих, хто вірить у триденну обряд Воскресіння Христового.

Багато хто цікавиться, чи може душа померлого приходити у гості. До закінчення 40 днів вона знаходиться на землі, тож приходить додому.

Деякі ознаки, що душа близького померлого поряд у квартирі:

• можна відчути дотик чи почути голос;
• пропадає їжа, вода;
• тварини довго дивляться в одну точку;
• ефект присутності, коли здається, що близький вранці п’є каву, включає воду.

Побачити тонку матерію практично неможливо. Є способи візуалізувати, але вони можуть нашкодити у дорозі, затримати її на землі назавжди. Часто ефекти нереальні, а моделюються мозком за звичкою: вночі можна побачити контури тіла, почути голос. З цього приводу не потрібно турбуватися, це стандартне переживання втрат.

9 днів

У православній традиції душа померлої людини згадується на дев’ятий день, що пов’язано з ангельськими чинами. Про покійного моляться, щоб він позбувся земних прив’язок, гріхів, усвідомив, що незабаром покине світ і перейде до іншого.

У деяких прийнято на 9 та 40 днів давати знайомим «за упокій». Зазвичай, це невеликі пиріжки, цукерки, печиво. Той, хто отримав, повинен прийняти дар, і перед поїданням сказати «Царство Небесне». Далі такі дари роблять на могилу в поминальні дні.

Дозволено за народними забобонами відкривати дзеркала. З цього моменту починають перебирати речі покійного, т.к. від 9 до 40 днів проходить етап поневіряння. Їх ще називають випробуваннями на шляху до піднесення.

40 днів

До позначки 40 діб після смерті фізичного тіла злі сутності викривають душі померлих у гріхах, спокусах. Поневіряння походять від слова «митня», тобто. “митниця”. На кожному етапі дух символічно відкуповується чеснотами, молитвами. Випробування судилося пройти тим, хто згрішив за життя.

У традиції день пов’язаний із Вознесінням Христа. За повір’ями, покійний залишає цей світ і прямує до Божого Суду. Знову роблять поминання, проводять службу. Близькі просять Бога прийняти людину у свою обитель. Церква радить відкривати дзеркала на 40-й день, коли душа вже покинула земний світ.

Шлях після відходу від землі

Через 40 днів після смерті людини його душа постає після поневірянь на Приватному Суді на Небесах. Процес має свої особливості:

• відбувається щодо душі, а чи не людини;
• здійснюється приватним чином, мають значення обставини;
• не остаточне рішення.

Навіть якщо на цьому суді душа буде засуджена до Пекла, то до Страшного молитвами гріхи можна зняти, і тоді вона здобуде вічне життя після Другого Суду. На першому враховують переваги, недоліки, ступінь грішності та добрих вчинків.

Чистилище

За іншою версією, на 3 день душа приходить на уклін до Бога, на 9 – бачить краси Раю і до 40 перебуває в Аду. Після відбувається остаточний розподіл.

Праведники потрапляють до Раю, де зустрічаються зі своїми померлими родичами, близьких. А грішники прямують до Пекла, їх там чекають страждання та поневіряння. Там вони будуть перебувати до Страшного Суду.

Чому небіжчик не заспокоюється

Існують поняття привидів, приведень, полтергейстів, парфумів – це невпокійні душі нагадують живим про себе. Чому так відбувається:

• раптова смерть, незавершені справи;
• особливості діяльності, коли гине чаклун, маг, екстрасенс;
• окультні дії родичів;
• обставини смерті та похорону (самогубство, хтось не прийшов на поховання).

Дізнатися, чи умерлий померлий, можна тільки через 40 днів. Православні можуть звертатися за допомогою до священиків.

Привиди та привиди

З’являються приведення та привиди, якщо після 40 днів душа залишається неприкаяною і блукає. Як притулок обирає рідний будинок, місце смерті або просто значуще за життя. В окультизмі примар наділяють негативом: вони агресивні і мстять, що не можуть покинути землю. Рідше зустрічаються дані про миролюбні привиди.

Інший підвид – полтергейст. Він палій, хуліган, подразник. Через нього люди чують кроки, шум, звуки посуду, що б’ється. Чи не повноцінний привид, а частина душі, потік енергії. Це може бути частина того, хто загинув під час пожежі.

Неспокійні душі у слов’ян називалися заложними покійниками чи навію. Вони блукали землею, згодом ставали нечистою силою, перероджувалися в тварин. До цієї групи потрапляли:

• самогубці;
• п’яниці;
• чаклуни;
• утопленики;
• нехрещені діти.

Їх ховали добрі люди, але без почестей. Відводили узбіччя доріг, пустирі, бо їм не було місця з «чистими» покійниками.

Привид з’являється лише одного разу, а регулярно матеріалізується – привид. Існують сутності, прив’язані до конкретного місця: там, де сталася трагедія, катастрофа, вбивство. Вони захоплюють територію, у будинку відбуваються дивні, незрозумілі речі. Мешканців охоплює страх, хвороби, руйнується життя.

Інші вільні у переміщеннях, але прив’язані до людини – це вбивця, ворог, просто недоброзичливець. Завдання примари — помститися йому та його близьким. Він переслідує його всюди, доки той не викупить вину.

Духи

Деякі загиблі добровільно відмовляються від небесного існування та залишаються на землі у вигляді духів. У слов’янській традиції існувало поняття Охоронця Роду, у разі душа виконує самі функції.

Кішки бачать духів

Вона оберігає живих, піклується про новонароджених та дітей. Екстрасенси нерідко заручаються підтримкою померлих родичів для ритуалу, закликають їх на допомогу. Вони не є небезпечними для самого чаклуна та оточуючих.

Для душ, що померли, недоступний вплив на душі живих. Вони знаходяться у різних ефемерних площинах. Помічники є джерелом енергії для магії, а не її інструментом.

Способи захисту від привиду

Щоб захистити себе від впливу невпокійних, релігійні практики радять дотримуватись правил.

1. Сумувати треба, але в міру. Зайві голосіння і довгий смуток утримують покійного на землі, матеріалізують його у привида.
2. За відсутності на похороні запаліть увечері свічку в відокремленому місці, поспілкуйтеся з покійним і вибачтеся, що не проводили його в останню путь. Попрощайтеся.
3. Щоб вигнати привиду з дому, на місці появи встромляють залізний або мідний гострий предмет, можна ніж.
4. Дослухайтеся до сигналів. Якщо вам примара знайомого щось сказав чи попросив зробити, виконайте. Він заспокоїться і піде. Сьогодні невдоволені користуються навіть телефоном, СМС.
5. Не розмовляйте із привидами незнайомців, не повертайтеся спиною. Одягніть будь-яку річ задом наперед і йдіть геть. Дозволяється прочитати молитву і відмахнутися від видіння.

Траплялися випадки, коли духи заспокоїлися, коли їх ховали за прийнятими звичаями. Вони можуть вказувати на місце загибелі. Інший варіант – допомогти завершити розпочате на землі. Неспокійні зустрічаються скрізь, не лише на цвинтарях.

Хоча зафіксовані свідчення очевидців для привидів, вони не підтверджені науково. Вони існують у вигляді напівлегенд, науці не вдалося зафіксувати жодного духу доступними способами. Для забобонних людей важливо правильно попрощатися з покійним і знати, що він знайшов спокій.

У всьому світі в різних культурах склалися унікальні перекази про шлях душі після смерті, особливі традиції поховання та про невпокійних у вигляді привидів. Не варто панічно бояться смерті, але треба шанувати її. Також за прощання з близькими враховують психологічний чинник: іноді голоси, шум, бачення є механізмом захисту організму проти стресу, а чи не надприродними подіями.