Кожен собака любить час від часу чухати ті ділянки тіла, до яких вона дотягується своїми кіптистими лапами. Також більшості псів подобається, коли господарі легенько чухають їм холку, груди, живіт, адже дістати до них самостійно чотирилапим вдається важко. Однак процес, що приносить задоволення, не має нічого спільного з постійним, інтенсивним чуханням, викликаним шкірним свербінням – видозміненим больовим відчуттям. Сверблячка виникає з різних причин, не завжди очевидних. Іноді може бути симптомом серйозного захворювання. Важливо встановити, чому собака свербить, явно відчуваючи дискомфорт, – і в більшості випадків за кваліфікованою відповіддю на це питання господарям доводиться звертатися до ветеринарної клініки.

Важливі моменти

Варіантом норми вважаються випадки, якщо собака свербить досить рідко, не концентрується на певній області тіла, а на її шкірі та вовні не спостерігаються будь-які зміни. Якщо ж вихованець почав свербіти інтенсивно і постійно, йому докучає свербіж в якомусь певному місці, він прокидається вночі або зупиняється на прогулянці, щоб почухатися, варто потурбуватися його здоров’ям. Особливе занепокоєння мають викликати такі супутні сверблячки чинники, як відсутність апетиту, агресивність улюбленця, невдоволення при спробі відвернути його від чухання.

Найпоширенішою причиною виникнення у собак сверблячки вважається зараження бліхами, але нерідко він з’являється внаслідок алергії, атопічного дерматиту, психологічних або неврологічних розладів, інфекційних або ендокринних захворювань, пухлин. Трапляється і так, що собака свербить просто через пересушену шкіру, тобто в результаті неправильного догляду. Через варіативність причин фахівці не рекомендують господарям собак самостійно їх лікувати, хоча сьогодні кожен може придбати препарати для зняття сверблячки у ветеринарній аптеці.

Медикаменти здатні принести нетривале полегшення, проте якщо не виявити і не усунути першопричину виникнення сверблячки, собака через якийсь час знову почне свербіти. Крім того, в результаті прийому препаратів у вихованця можуть згладитися симптоми захворювання, а це згодом дуже ускладнить діагностику. Протиповітряні препарати може призначити лікар – короткочасно, для полегшення стану собаки, на період, поки усувається причина сверблячки.

Не варто також очікувати, що свербіж зникне сам собою. Це спостерігається досить рідко, а зволікання в лікуванні загрожує вихованцю не тільки посиленням дискомфорту, але і розвитком можливої хвороби.

Самому господареві досить складно точно визначити, чому собака свербить, ще й через те, що деякі викликають свербіж захворювання мають загальні ознаки – наприклад, харчова алергія і атопічний дерматит. А інтенсивність чесання через укуси паразитів може наростати, якщо на цьому фоні відбулося зараження інфекцією через пошкоджений шкірний покрив, тобто розвивається вторинний процес.

Зазвичай при складанні повної картини ветлікар бере до уваги такі чинники, як умови утримання собаки (вольєрне або квартирне), кількість прогулянок. При діагностиці враховується і вік, оскільки прояв сверблячки по-різному виявляється у молодих і літніх тварин. Важливо також враховувати, які ділянки тіла найінтенсивніше чухає пес: боки і спину, живіт і пах або лапи та вуха.

Має значення й порода собаки. Ряд дерматологічних патологій буває зумовлений породною належністю.

Як зрозуміти, що у собаки свербіж

Далеко не завжди проявом сверблячки у вихованця є лише часте і інтенсивне чесання різних ділянок тіла задньою лапою. Про проблему можуть свідчити такі ознаки:

• пес регулярно вилизує лапи, часто навіть уночі, – так може з’являтися, наприклад, свербіж, спричинений алергією, атопічним дерматитом, дріжджоподібними грибками;
• тварина постійно лиже чи покусує якусь конкретну частину тіла, наприклад, міжпальцеву область, ділянки зап’ястя;
• вихованець наполегливо викушує шкіру, висмикує пучки вовни;
• собака час від часу трясе головою чи вухами;
• треть головою, підборіддям, різними ділянками тулуба об килим, меблі, стіни;
• перевертається на спину і починає кататися спиною по підлозі, траві, їздить на попі.

Іноді господарі випадково виявляють на шкірі улюбленця дрібні ранки, подряпини, що явно є слідами від пазурів, і при цьому впевнені: не помічали, що собака свербить. Справа в тому, що деякі пси шкребуть шкіру, коли їх не бачать, – хтось соромиться, а інші побоюються, що їх покарають або перервуть процес.

Причини, з яких собака свербить

Розглянемо основні причини, що викликають свербіж у собак.

Паразитарні захворювання

Якщо ваш собака почав свербіти, потрібно в першу чергу з’ясувати, чи немає у неї бліх. Саме ці паразити найчастіше докучають чотирилапим. Вони можуть оселитися як на тварині, так і на її підстилці або в затишному місці поблизу собачої лежанки. Якщо пса постійно атакують блохи, він стає дратівливим, втрачає шерсть, може втратити апетит.

Як швидко вивести бліх у собаки.

Множинні укуси комах часто призводять до появи блошиного дерматиту. Ця патологія є алергічною реакцією тварини на хімічні сполуки, що містяться в слині бліх. Хвороба розвивається стрімко і може набути хронічної форми. Вона характеризується нестерпним свербінням та появою на шкірі вихованця вузликів, в області яких спостерігається облисіння.

Дерматит у собак.

У шерсті собаки можуть оселитися і володарі – безкрилі паразити, які воліють атакувати довгошерстих, ослаблених або хворих тварин. Як правило, вони локалізуються в області спини, паху, вух, повік.

Якщо ж у собаки з’явилася сверблячка під хвостом, можливо, в її шлунково-кишковому тракті паразитують гельмінти.

Читайте також: Глисти у собак.

Небезпечними паразитами є різноманітні кліщі – підшкірні, коростяні, вушні. Вони спричиняють такі захворювання, як демодекоз, саркоптоз, хейлетіоз. При цих патологіях собака сильно свербить не тільки внаслідок укусів, а й через токсичну, алергійну реакцію її організму на продукти життєдіяльності паразитів. Особливу загрозу становлять вушні кліщі, що викликають такий інтенсивний свербіж, що пес розчісує шкіру в області вух до кривавих саден. При цьому він здатний пошкодити кігтем вушну раковину, що загрожує серйозними ускладненнями.

Алергія

Сверблячка у собаки часто виникає на тлі алергічних реакцій різного типу.

Це може бути харчова алергія, спровокована вживанням продуктів, що містять окремий вид білка, який сприймається помилково організмом як шкідлива органічна речовина. Таку алергію у собак найчастіше викликають курка та яловичина. Алергія на індичку, качку, телятину, кролика – рідкісне явище, завдяки чому ці продукти можна знайти у складі гіпоалергенних кормів. Окрім м’яса, алергію у собаки здатні викликати молочні продукти, пшенична чи ячна каша, фрукти. Тварина також може свербіти через алергійну реакцію на предмети побутової хімії, слину бліх.

Сверблячка є симптомом і такого генетично обумовленого захворювання, як атопічний дерматит. Це хронічне запалення шкіри, пов’язане з реакцією на контакт з алергенами довкілля. Ними можуть виявитися пилок рослин, суперечки грибів, пил. У поодиноких випадках алергічну реакцію можуть викликати сонячні промені, холод, вітер і навіть контакт із господарем.

Алергія у собак.

Лишай

Сильний суд може означати, що у собаки лишай – захворювання, яке спричиняють грибкові та вірусні інфекції. Округлі червоні плями зазвичай спочатку з’являються на морді і лапах тварини, а потім охоплюють все тіло. На уражених ділянках шерсть ламається і випадає – ці плями намагається розчесати пес.

Читай також: Лишай у собак.

Екзема

Собаки можуть хворіти на суху і мокру екзему, і обидва види цього дерматологічного захворювання супроводжуються сильним свербінням.

Ендокринні захворювання

Інтенсивний свербіж є одним із симптомів таких захворювань, як гіпотиреоз (порушення роботи щитовидної залози) та цукровий діабет. При синдромі Кушинга (патологічному стані, викликаному підвищеною генерацією гормонів наднирниками) у собаки також може виникнути сильна сверблячка, при цьому шерсть втрачає блиск, з’являється лупа. Це одне із найпоширеніших ендокринних захворювань у собак. Найчастіше воно зустрічається у різних тер’єрів, такс, біглів, пуделів, боксерів.

Пухлинні захворювання

Постійна сверблячка часто супроводжує такі захворювання, як лімфома, мастоцитома.

Порушення роботи параанальних залоз

Дискомфорт і свербіж, спричинені цією патологією, призводять до гребінців у параанальній ділянці. Щоб вгамувати свербіж, собака може не тільки свербіти лапою, а й «їздити на попі».

Психогенний розлад

Буває, у собаки немає бліх немає, відсутні алергія та інші захворювання, а вона так свербить, вилизується, вигризає локальні ділянки шкіри. Сверблячка в даному випадку може вказувати на те, що вихованець пережив стрес, спровокований, наприклад, переляком, покаранням, переїздом в інший будинок, відвідуванням ветклініки.

Інфекційні захворювання

Інфекції майже завжди є вторинною причиною сверблячки у собак, що додатково посилює її бажання почухатися. Вони розвиваються на тлі основного захворювання, проникаючи через вже пошкоджені самою твариною ділянки шкіри, і можуть мати бактеріальний, грибковий, вірусний характер.

Діагностика та лікування при свербіння у собак

Хазяїн, який запідозрив, що його вихованця мучать блохи, може самостійно перевірити, чи це так. Найпростіший спосіб – тест з вологим папером на блошині екскременти. Пса ставлять на рівну поверхню, приховану білим папером або тканиною, і скуйовджують його шерсть. Все те, що насипалося, оббризкують звичайною водою з розпилювача. Якщо через три хвилини на білому тлі стануть помітні крупинки, що нагадують намочені кристали марганцівки, можна буде стверджувати, що у собаки завелися блохи, адже зволожені фекалії цих паразитів виглядають саме так.

У більшості випадків з бліхами справляються теж самостійно – за допомогою препаратів, які продаються у будь-якій ветеринарній аптеці. Це можуть бути краплі, спреї, шампуні, пігулки. Багато хто купує спеціальні нашийники від бліх і кліщів. Якщо свербіж у собаки не припиниться, це може означати, що через пошкоджені ділянки шкіри проникла інфекція. У такому разі слід звертатися до ветеринара.

Якщо вихованець починає свербіти відразу або через якийсь час після їжі, можна запідозрити, що у нього харчова алергія. У цьому випадку потрібно визначити продукт, що містить алерген та виключити його з раціону.

Хороший спосіб тестування – звернутися до дієти, що виключає. Протягом кількох тижнів улюбленець повинен харчуватись тільки тією їжею, якою раніше не пригощався. Якщо сверблячка поступово зникне, псові пропонують колишню їжу і спостерігають, чи не почне вона знову свербіти. Рецидив – це доказ харчової алергії. В цьому випадку зі звичного раціону поступово виключають по одному продукту, продовжуючи спостереження за твариною. Так поступово можна буде визначити, який саме продукт спричиняє алергічну реакцію. Для собак, які страждають на харчову алергію, розроблені спеціальні лікувальні корми.

Діагностику контактних алергічних реакцій можна провести лише у ветеринарній клініці. Сьогодні для цього часто використовуються алергологічні проби.

Для визначення точних причин появи сверблячки у собаки ветеринари проводять бактеріальний або мікологічний посів, досліджують зіскрібки шкіри, роблять біохімічний аналіз крові. У деяких випадках можуть знадобитися УЗД внутрішніх органів, дослідження у світлі лампи Вуда.

Основне лікування передбачає усунення причин захворювання, проте лікар паралельно прописує і препарати, здатні зняти або полегшити свербіж. Так, при гормональних порушеннях ветеринар може прописати собаці кортикостероїди, при захворюваннях, спровокованих внутрішньошкірними кліщами – акарицидні препарати. Якщо свербіж у собаки спричинений стресом, йому показані седативні засоби. Залежно від діагнозу при лікуванні також застосовуються імуностимулюючі, протигрибкові препарати, антибіотики.

Під час лікування та після нього собаці зазвичай прописуються препарати, що прискорюють регенерацію шкірного покриву. Як правило, це вітамінно-мінеральні комплекси, добавки із жирними кислотами.

Щоб собака не травмувала себе при сильному сверблячку, бажано надіти на неї спеціальний захисний комір і коротше підстригти їй пазурі.