Граматична основа – Що таке граматична основа?

Одна з основних синтаксичних одиниць в українській мові — це граматична основа речення. Вона є центральною частиною кожного окремого речення та висловлює основну думку тексту. Розберемо, що це таке і навіщо потрібно шукати її.

Що таке граматична основа речення: теорія та приклади

Речення – це найменша одиниця мови, що представляє граматично організоване поєднання слів, що має смислову та інтонаційну закінченість. За допомогою речення можна висловлювати думку, ставити запитання чи спонукати до певної дії. Кожне речення включає граматичну основу і другорядні члени.

Речення може бути простим і складним. Просте речення не обтяжується додатковими членами, а складне часто визначається за громіздкістю конструкції та наявністю двох основ речення. Найчастіше сполучними частинами виступають сполучники, частки чи коми. Складні речення пов’язує загальна ідея та зміст.

Речення можуть виглядати так:

Настало літо.

Кішка метнулася з одного кута кімнати до іншої і застигла, дивлячись на стіну.

Мишко навчився грати на гітарі за півроку.

Я збирав у лісі гриби, ягоди та трави.

Прийшла зима, вона принесла із собою сніг та хуртовини.

Ми не могли вирішити, що подарувати братові на день народження.

Світало.

Кожне з поданих речень має ядро, яке притягує та групує інші слова, висловлюючи кінцеву авторську думку. Саме воно і є граматичною основою. У складних реченнях граматичних основ буває кілька.

Що таке граматична основа речення

Що ж таке граматична основа? Граматична основа – це поєднання з підмета і присудка, яке групує навколо себе інші слова і пов’язує їх загальним змістом. У реченні може бути кілька підметів або присудків, а може бути лише одне з них. 

Більш правильне визначення звучить так: «граматична основа речення — це основна частина речення, яка складається з його головних членів: підмета і присудка».

Запам’ятайте! У реченні не може бути жодного з головних членів. Роль присудка і підмета речення дуже важлива. Саме вони є його ядром.

У класичному випадку у реченні є обидві частини. Такі називаються двоскладовими:

• Вітер гуляв вулицею.
• Собака грався з м’ячиком.
• Петя отримав двійку.
• Мама спекла пиріг.
• Батько полагодив машину.

Але трапляється так, що в реченні є або присудок, або підмет. Такі речення називаються односкладовими. Найчастіше вони представлені одним словом:

• Вечоріло.
• Як гарно!
• Туга!
• Спека. Літо.
• Туманно.

Граматичні основи виділяються інтонаційно або за смисловою складовою. Їх дуже важко не помітити. Бувають складні речення, в яких присудок може виражатися не дієсловом, а поєднанням дієслова та іменника. Розберемо види підметів і присудків. 

Граматичні основи: підмети та присудки

Підмет – це займенник або іменник у називному відмінку. Досить часто підмет може бути і будь-яке слово, що виступає замість іменника. Воно відповідає на запитання «хто?» і що?”.

Як підмет, що виступає як одна з граматичних основ, можуть зустрічатися:

• Частинки (б);
• Займенники (іменні, негативні);
• Чисельні (порядкові);
• Нерозкладні словосполучення,
• Міністерство оборони, красна дівчина);
• Віддієслівним іменником;
• інфінітивом;
• Прикметникам, що перейшли в іменник (ванна);
• Словом, яке наводиться як приклад;
• Вигуком.

Висловлюване дієсловом і відповідає питанням:

• Що зробити?
• Що будеш робити?
• Що робити?
• Що зробив?
• Що робив?

Висловлюване може бути виражене не тільки одним, а й двома (а іноді й більше) дієсловами. Складений дієслівний присудок (СГС) складається з допоміжного дієслова-зв’язки та інфінітиву. Воно має самостійне лексичне значенням, а:

• Виражає початок, продовження чи кінець дії (фазовий дієслово);
• Позначає можливість, бажання, волевиявлення, повинності чи оцінку (модальне дієслово).

Досить часто як зв’язки можуть використовуватися короткі прикметники.

Наприклад

• Радий;
• Готовий;
• Повинен;

• Повинен;
• Вимушений;
• Має намір.

Складовий іменний присудок складається з:

• Дієслова-зв’язки, що виражає граматичне значення присудка;
• Іменна частина, що виражає лексичне значення.

Зв’язкою виступає дієслово «бути» у всіх формах, але часто зв’язки взагалі немає. Вона називається нульовою.

Другою частиною іменного присудка може бути:

Іменник; Прикметник; Числівник; Займенник;

Наречення; Неподільне словосполучення; Фразеологізм.

Висловлюваним у реченні може бути:

Дієприслівник

Дієслово

Інфінітив

Розглянемо граматичну основу на конкретному прикладі:

Я був готовий до будь-яких поневірянь.

У цьому реченні підмет займенник «я», а присудком – поєднання «був готовий».

Микола не міг відмовити матері у допомозі.

У цьому реченні підмет – особисте ім’я «Микола», а присудок – «не міг відмовити».

Запам’ятаємо, що граматична основа речення – це смисловий центр, який дозволяє зрозуміти ключову дію і хто її виконує.

Як виділити граматичну основу речення

З виділенням граматичної основи часто виникають проблеми. Щоб уникнути подібної ситуації, запам’ятайте основний алгоритм виділення та спробуйте виконати його самостійно.

Щоб знайти граматичну основу речення, потрібно використовувати простий алгоритм дій:

1. Уважно прочитати речення, розставивши інтонацію;
2. Виділити два головних члени речення. Для цього потрібно зрозуміти хто і що робить.
3. Поставте питання до іменника. Пам’ятайте, що підмет завжди знаходиться в називному відмінку і виражає того, хто мислить чи чинить дію.
4. Поставте питання до дієслова. Пам’ятайте, що підметів може бути два і більше.
5. Визначте структуру речення. Воно може бути односкладовим або двоскладовим, простим або складним, поширеним або непоширеним.

Пам’ятайте, що граматична основа – це ядро ​​речення. Саме воно вказує на дійову особу та чинну дію.

Розберемося, як знаходити граматичні основи на конкретних прикладах:

Я шукав інформацію для твору в інтернеті.

• Хто? – Я. У цьому реченні як підмет виступає особистий займенник.
• Що робив? – шукав. У даному реченні використовується простий присудок.

Інші члени речення є додатковими.

Двоє попрямували в клас.

• Хто? – двоє. У цьому реченні як підмет виступає порядковим числом.
• Що вчинили? – Пішли. У даному реченні використовується простий присудок у множині.

Міністерство оборони планує випустити нову постанову.

• Що? – Міністерство оборони. У цьому реченні як підмет виступає нерозкладне словосполучення.
• Що робить? – планує випустити. У даному реченні використовується складове дієслівне присудок.

Світлана була рада гостям.

• Хто? – Світлана. Як підмет речення виступає власне ім’я.
• Що робила? – була рада. У речення використовується складова іменна присудка зі зв’язкою «рада».

Марина весь вечір готувалася до приїзду гостей, але  вони так і не приїхали.

Це речення є складним і має дві основи:

• Хто? – Марина (особисте ім’я) та підмет першій основі речення;
• Що робила? – готувалася (просте присудок).
• Хто? – Вони (особистий займенник), що підмет другий основи речення;
• Що вчинили? – Не приїхали (просте присудок).

Петя вийшов з дому і почав носитися по вулиці.

• Хто? – Петя. Підмет, виражене особистим ім’ям.
• Що зробив? — вийшов (простий присудок) і почав носитися (складний присудок).

Ніхто не зробив домашню роботу.

• Хто? – Ніхто. Як підмет використовується негативний займенник.
• Що зробив? – Не зробив (простий присудок).

М’яч відскочив від підлоги, злетів і вдарився< /span> про стіну.

• Що? – М’яч. Підмет іменником в називному відмінку.
• Що зробив? – відскочив, злетів і вдарився. У реченні використовуються три простих присудків, виражених дієсловами.

Основа речення – це завжди центральне ядро, яке дозволяє зрозуміти основну думку і дійових осіб. У складних реченнях виробляються та аналізуються обидві основи. Найчастіше це робиться окремо. Повний аналіз речення записується під час виконання завдання.

Як підкреслювати граматичну основу

З тим, що таке основа речення, проблем уже не виникає. Проте слід визначитися, як правильно виділяти її під час виконання завдань.

У цьому немає нічого складного — граматична основа має свої способи виділення:

• Підмет підкреслюється однією суцільною лінією;
• Присудок підкреслюється двома суцільними лініями.

Додаткові члени речення виробляються пунктирними і хвилястими лініями, а також точкою-тире, якщо йдеться про обставини.