Зміст
Спочатку згадаємо визначення дієслова.
Дієслово – частина мови, яка позначає дію або стан як процес і виражає це значення за допомогою категорій виду, застави, способу, часу та особи.
Дієслова відповідають питання: «що робити?», «що зробити?», «що робив?», «що зробив?», «що робить?», «що робити?».
Кожне дієслово у формі теперішнього чи майбутнього часу можна співвіднести з певною особою або з учасником мови:
Особиста форма дієслова – це така форма, в якій дієслово змінюється по обличчю.
З погляду граматики обличчя дієслова виражається за допомогою закінчення, яке називається особистим. Особисті закінчення дієслів пов’язані з займенниками, з допомогою яких можна позначити обличчя, яке виконує дію чи бере участь у ньому.
В українській мові є три форми особи дієслова в однині і множині:
Форма особи, співвіднесена з діячем, виражається з допомогою індивідуальних закінчень, які різняться в різних дієслів.
Здатність дієслів змінюватися по особах і числах називається відмінюванням.
Залежно від системи особистих закінчень більшість дієслів російської відносять до першого або другого відмінювання.
Легко визначити відмінювання у дієслів з ударними закінченнями, наприклад
співати:
Значить, дієслово «співати» першого відмінювання.
Дізнаємося, яке відмінювання має дієслово
літати
А це дієслово, незважаючи на кінцеве -еть, віднесемо відповідно до ударних закінчень до другого відмінювання.
Якщо у дієслова ненаголошене особисте закінчення, то відмінювання слід визначати за інфінітивом (невизначеною формою).
Згадаймо правило: Дієслово відноситься до першого відмінювання, якщо його інфінітив (початкова форма) закінчується на “-ать (-ять)”, “-ть”, “-ть”, “-ть”.
Після визначення відмінювання за інфінітивом визначити особисте закінчення дієслова не складе труднощів.
Скористаємося наступним правилом:
Дієслова першого відмінювання в особистій формі закінчуються на: “-у (-ю)”, “-їж”, “-є”, “-ем”, “-ете”, “-ут (-ють)”.
Примітка: дієслово “їдемо” у таблиці вжито у значенні “їхати, пересуватися”.
На прикладі дієслова “хворіє” визначимо відмінювання.
У дієслові “хворіє” друга голосна “е” знаходиться в ненаголошеному становищі, тому багато хто робить помилки при написанні (боліє -невірне написання).
1. Початкова форма – хворіти
2. Перед закінченням “-ть” пишеться суфікс “е”.
3. Інфінітив “хворіти” закінчується на “-еть”, тому він відноситься до першого відмінювання (дивитися правило вище).
4. Так як інфінітив відноситься до першого відмінювання, то дієслово “хворіє” буде закінчуватися на “-ет” (дивитись правило вище).
У багатьох дієслів закінчення є ненаголошеними, що доставить труднощі в їх написанні. Щоб правильно вибрати закінчення дієслова, визначаємо його приналежність до першого або другого відмінювання за невизначеною формою дієслова. Так, до другого відмінювання відносяться:
Приклади косити, хвалити, клеїти, мучити.
Приклади бачити, крутити, образити, залежати, ненавидіти, терпіти, дивитися
Приклади чути, дихати, тримати, гнати
Пропрягаємо дієслово «бачити»:
Ці дієслова – винятки вивчимо за допомогою наступного віршованого запам’ятовування:
Маємо на увазі, що однокорінні дієслова з приставками відносяться сюди ж (зненавидіти, розігнати, терпіти тощо). Переконаємося в цьому на прикладі приставкового дієслова «розглянути», який має ненаголошені закінчення другого відмінювання:
Штукатурні роботи — це важливий етап будь-якого будівельного процесу. Вони не тільки створюють естетичний вигляд…
Гіпсокартон — це універсальний матеріал, який застосовується в багатьох будівельних і ремонтних роботах. Вибір правильного…
У сучасному світі бізнесу зміни стали невід'ємною частиною щоденної діяльності. Нові технології, нові тренди та…
В современном деловом мире эффективность и гибкость становятся неотъемлемыми элементами успеха. Каждый момент важен, особенно…
Переезд — это не просто транспортировка вещей, а целый комплекс задач, требующий хорошей организации и…
Парафінові розпалювачі для вогню стали невід'ємною частиною життя любителів активного відпочинку, риболовлі, мисливства, а також…