Categories: Різне

Великі географічні відкриття – Які причини великих географічних відкриттів?

Зміст

1 Причини великих географічних відкриттів
2 Португалія
3 Іспанія
4 Прямі ефекти

Причини великих географічних відкриттів

На рубежі п’ятнадцятого і шістнадцятого століть європейці докладали великих зусиль, щоб дістатися до інших континентів морем. Пошук шляху до Індії був одним із головних мотивів цієї діяльності, хоча Індія тут була радше символом, адже насправді йшлося про весь азіатський регіон. Звідти, як зафіксувала родова пам’ять європейців, надходили коштовні та розкішні товари:

порцеляна,
коріння (перець, гвоздика, мускатний горіх тощо),
шовк,
коштовне каміння,
барвники.

Другою проблемою була нестача руд. Європа не мала привабливих для обміну товарів для Сходу, тому доводилося платити сріблом і золотом, яких аж ніяк не було в надлишку. Країни, які вступали в сучасну епоху, потребували цього типу грошей (інші не використовувалися) для розвитку внутрішніх структур (монархи – для воєн). Необхідність пошуку нових джерел срібла та золота була гострою. У пошуках нових земель важливе значення мали й релігійні мотиви, особливо бажання поширити християнство серед язичницьких народів.

У середні віки Європа доставляла необхідні товари з Азії через Левантійський шлях, який проходив через Близький Схід і Перську затоку, але підйом Османської імперії перешкодив цим можливостям.

Другий маршрут – через Червоне море і Єгипет – був обкладений єгипетською владою величезним митом, так що Венеція, посередник на цьому шляху, використовувала це для підвищення цін на свої послуги. У результаті саме Венеція і Генуя монополізували торгівлю в басейні Середземного моря, не допускаючи конкурентів.

Стрімке зростання цін на імпортовані зі Сходу товари змусили європейців шукати інші джерела їх отримання. Хто хотів торгувати такими продуктами, мусив сам їх знайти. На щастя, на допомогу сміливцям прийшли технічні досягнення. Повністю оснащені кораблі (каравели, нави, галеони), високі борта і велика водотоннажність замінили всюдисущі раніше галери.

Широкого вжитку набув компас і способи точного визначення положення корабля в морі (навігація). Картографія значно вдосконалилася завдяки засвоєнню досягнень стародавніх (Птолемей) і арабів. Варто підкреслити, що серед тогочасної інтелектуальної еліти вже не було нікого, хто б стверджував, що Земля плоска. Широкого вжитку набув компас і способи точного визначення положення корабля в морі (навігація).

Картографія значно вдосконалилася завдяки засвоєнню досягнень стародавніх (Птолемей) і арабів. Варто підкреслити, що серед тогочасної інтелектуальної еліти вже не було нікого, хто б стверджував, що Земля плоска. Широкого вжитку набув компас і способи точного визначення положення корабля в морі (навігація). Картографія значно вдосконалилася завдяки засвоєнню досягнень стародавніх (Птолемей) і арабів. Варто підкреслити, що серед тогочасної інтелектуальної еліти вже не було нікого, хто б стверджував, що Земля плоска.

Португалія

Португальці першими почали досліджувати моря. Творцем програми діяльності цієї нації, яка почалася із захопленням мусульманського порту Сеута в Північній Африці (1415), був принц Генріх Мореплавець Дом Енріке Навегадор (1394 – 1460).

Цей член правлячої династії (Аріс) не був мореплавцем (він навіть хворів на морську хворобу), а відмінним менеджером, який цінував важливість морської торгівлі і, головне, мав кошти, необхідні для спонсорування експедицій.

У своїх подорожах португальці проникли до берегів Західної Африки. У 1487 році Бартоломео Діас відплив до південного краю континенту, який він назвав мисом Доброї Надії, тоді як у 1497/8 Васко да Гама обплив цей мис і нарешті, через багато місяців, досяг Калікута на західному узбережжі острова. Індійський півострів, де зустрів (дуже здивованих своїм приїздом) арабських купців. Знайдена дорога до Індії хоч і довша за дорогу через Єгипет, але виявилася значно дешевшою.

Перелік дат (1415-1498) показує, що дії португальців, хоч і були методичними, але були тривалими і важкими, що було викликано, серед іншого, необхідністю будівництва баз (торговельні пункти були завершенням одного етапу і початком наступного);

необхідність складання нових карт узбережжя Африки, оскільки раніше їх не було;
робота над навігаційною картою неба після перетину екватора (у Південній півкулі видно інші зірки, ніж у Північній).

Для португальців Африка стала відправною точкою не тільки для Індії (Мозамбік), а й для Бразилії (Ангола). Захоплення Адена та Ормузу дало їм контроль над маршрутом через Червоне море та Перську затоку.

На Далекому Сході португальці захопили місто Гоа в Індії, частину Суматри в Індонезії, порт Макао в Китаї (повернений Китаю в 1999 р.) і, нарешті, дійшли до Японії. У всіх завойованих місцях вони створювали торгові пункти, відмовляючись від широкої колонізації, тому що, по-перше, Португалія була малонаселеною, а по-друге, вона зустрічала на своєму шляху сильні цивілізації, такі як імперія Великих Моголів в Індії чи Китай імперії Мін.

Невдовзі португальці монополізували торгівлю золотом, слоновою кісткою, спеціями та чорними рабами, що призвело до краху розвинутих африканських країн (нині Нігерії, Конго та Гани), таких як цивілізація Беніну чи Іфе. зрештою вони дійшли до Японії. У всіх завойованих місцях вони створювали торгові пункти, відмовляючись від широкої колонізації, тому що, по-перше, Португалія була малонаселеною, а по-друге, вона зустрічала на своєму шляху сильні цивілізації, такі як імперія Великих Моголів в Індії чи Китай імперії Мін.

Іспанія

Іспанія розпочала свої експедиції лише наприкінці ХV ст. Це стало можливим після боротьби з ісламом на Піренейському півострові (захоплення Гранади в 1492 році), що дало додаткову мотивацію, оскільки багато лицарів і оплачуваних солдатів раптово опинилися без роботи.

Генуезець Христофор Колумб переконав іспанське королівське подружжя (Фердинанд Арагонський, Ізабелла Кастильська) у доцільності ризикнути шукати шлях до Індії на захід, використовуючи кулястість Землі. Ґрунтуючись на останніх картографічних даних (П’єра д’Айлі та Паоло Тосканеллі), Колумб припустив, що окружність Землі майже вдвічі менша, ніж вона була насправді, що переконало всіх, що відстань до Індії можна подолати швидше з Іспанії, ніж плаваючи навколо. Африка .

Після підписання контракту (Королівство фінансує подорож, Колумб стає адміралом, віце-королем і губернатором відкритих земель і має частку в прибутках) 3 серпня 1492 винахідлива генуезька експедиція вирушила з порту Палос. Флагманом адмірала був «Санта-Марія», інші кораблі «Пінта» і «Ніна» належали місцевим судновласникам і морякам братам Пінзон. Після більш ніж двох місяців подорожі 12 жовтня 1492 року експедиція досягла острова, який отримав назву Сан-Сальвадор (Острів Святого Спасителя).

Лише на початку шістнадцятого століття європейці дізналися завдяки експедиціям флорентійця (але також на службі іспанця) Амеріго Веспуччі, що була відкрита зовсім нова частина світу, тому в 1507 р. Німецький картограф Вальдземюллер вирішив назвати нові землі Америкою на честь Веспуччі. Колумб здійснив ще три подорожі, і він теж (із запізненням) зрозумів, що не відкрив ані Індії, ані, як він пізніше вважав, навіть Японії. тому в 1507 році німецький картограф Вальдземюллер вирішив назвати нові землі Америкою на честь Веспуччі. Колумб здійснив ще три подорожі, і він теж (із запізненням) зрозумів, що не відкрив ані Індії, ані, як він пізніше вважав, навіть Японії. тому в 1507 році німецький картограф Вальдземюллер вирішив назвати нові землі Америкою на честь Веспуччі. Колумб здійснив ще три подорожі, і він теж (із запізненням) зрозумів, що не відкрив ані Індії, ані, як він пізніше вважав, навіть Японії.

Першовідкривач розчарував королівське подружжя, бо не привіз скарбів і коріння, а нові рослини – тютюн, кукурудза чи картопля – були лише раритетами. Корона припинила фінансування експедицій, а ініціативу їх організації перехопила енергійна іспанська знать, яку називали конкістадорами, тобто завойовниками, що Земля кругла (до речі, іспанці окупували Філіппіни, де полководець експедиція загинула, і один із шести кораблів повернувся до Іспанії під командуванням Себастьяна дель Кано). У ті ж роки Фердинанд Кортес завоював території сучасної Мексики, знищивши держави майя та ацтеків, а між 1538 і 1541 роками Франческо Пісарро завершив роботу зі знищення держави інків (сучасне Перу). У 1539 році Ернандо де Сото досяг Флориди та Луїзіани. У 1540 році Франческо Васкес де Коронадо досяг Каліфорнії, а пізніше каньйону річки Колорадо (відео – початок фільму «Індіана Джонс і останній хрестовий похід»).

Прямі ефекти

Америка виявилася великим завоюванням. Іспанці дали поштовх своїй колонізації, приносячи в країну срібло та золото у величезних масштабах. Вартість дорогоцінних металів, поставлених королю з Америки в 1558-1598 роках, зросла з 260 до 817 мільйонів. мараведі (тоді використовувалася арабська монета). Основною формою поселення в колоніях було велике землеволодіння, посіви включали в основному цукрову тростину, рис, бавовну (імпортований з Індії) і каву, було розвинене скотарство. Іспанці організовували життя в колоніях за зразком метрополії. Місіонерську діяльність започаткувала католицька церква, з одного боку знищуючи досягнення індіанських цивілізацій, з іншого боку рятуючи корінних жителів від знищення (Бартоломео де Лас Касас). Іспанці контролювали території від Патагонії до Каліфорнії, організовані у два віце-королівства: Нова Іспанія та Нова Кастилія. Великі завоювання ще не почалися, а вже в 1494 році папа Олександр VI розділив заморські завоювання, згідно з яким Бразилія, вся Африка й Азія, крім Філіппін, належали Португалії; до Іспанії обидві Америки без Бразилії та Філіппін (Австралії тут ще немає, але тоді про її існування не було відомо). І Іспанія, і Португалія ревниво оберігали свої придбання. Король Португалії мав монополію на торгівлю рабами та індійським перцем, а іспанці оголосили Америку країною, закритою для іноземців. Англія та Франція з різних причин повільно включилися в боротьбу за колонії. У шістнадцятому столітті районом їх проникнення стало Атлантичне узбережжя Північної Америки. У 1630-х роках французи досліджували гирло св. Лоуренса (Канада). В кінці шістнадцятого століття була заснована перша англійська колонія в Північній Америці – Вірджинія. Адже ці території були привабливі тоді лише для рибалок і мисливців. Англійські буканери (тобто пірати, але ліцензовані їхніми монархами) були дуже активними, грабуючи іспанські та португальські кораблі.