У багатьох релігіях вірять у потойбічне існування душі. Особливо тлумачиться життя після смерті в ісламі. Це унікальна система поглядів, що має свої традиції та розпорядження. Священною книгою для мусульман є Коран, у якому й зібрано всі розпорядження. Однак не завжди слова з нього трактують однаково.

Поняття душі в ісламі

У релігії вірять, що у тілі людини перебуває 2 душі. Вони нероздільні і є поруч там, де було призначено Аллахом. Вони подібно до двійнят у материнській утробі.

1. Рух аль-Якза. Знаходиться в тілі, поки людина не спить. Коли залишає тіло, він спить і бачить сновидіння.
2. Рух аль-Хаят. Коли вона залишає тіло, людина вмирає, коли потрапить до неї, вона живе. Так вирішив Аллах.

Пізнати їхнє таїнство мусульманину не судилося. Сам Бог попередив про це в Хадисі. Плід наділяється душею з волі Аллаха ще в утробі матері, приблизно на 80 день. Вдихає в нього життя ангел, який записує, скільки судилося прожити людині, чи буде він щасливим чи нещасним.

Головна мета життя кожного мусульманина – пізнати Аллаха. Пустивши його в душу, людина пізнає заборонене та дозволене. Потрібно жити праведно, щоб після фізичної смерті знайти вічне існування у райських садах.

Життя душі в ісламі після смерті називають ахіретом. Померлий проходить могильний суд, потім потрапляє до Барз. Якщо мусульманин був праведним, то після Страшного суду потрапить до Раю, який називається Джаннат. Там на нього чекають всі блага і головне – бачення Аллаха.

А невірні та грішники приречені мучитися у вогні та льоду в Пеклі. Причому невірні приречені на вічні муки, а мусульмани можуть спокутувати свої гріхи і потім жити з Аллахом у райських садах.

Ставлення до смерті

Усі мусульмани вірять у ахірет — потойбічне життя. Раніше відмова від цієї думки прирівнювалася до відступництва. В ісламі земне життя вважається лише підготовкою до ахірету, де вірним віддається за погані та добрі вчинки. Тобто. мусульманин повинен вести праведне життя, щоб потрапити в ласку до Аллаха.

Існування ахірета робить земне життя осмисленим. Не варто боятися смерті, бо вона є природною. Згідно з Кораном, світ завжди оновлюється, тому на зміну одним людям мають приходити інші. А смерть великої людини має ще більше значення, вона набуває вічне життя в Раю.

Одного разу вмираючий попросив Аллаха повернути його назад, щоб він розповів іншим, як чудово зустрічають вірних. Але Бог відмовився, сказавши, що смерть необоротна.

Також мусульмани вірять, що людина вмирає щоразу, коли спить. Його душа на якийсь час залишає тіло, а потім потрапляє назад з волі Аллаха. Але якщо він вирішить, що життя людини минуло, то настає смерть.

Праведні люди навіть не помічають, що перестали існувати. Життя витікає з них легко, як вода зі глека. Вони відчувають, що потрапляють у найкращий світ. А грішники приречені на довгу смерть в агоніях, розплачуючись за погані справи та відступництво.

Момент смерті

Смерть приходить до мусульманина з милості Аллаха, ще він закликає до людини ангела смерті на ім’я Азраїл. Він служить якимось провідником між світом живих і мертвих, нагадуючи душі, як вчинити. У Корані його називають Маляк аль-Маут. Він керує усіма янголами.

За праведними приходять істоти під назвою Нашітат, а за невірними – Назіат. Перші постають у гарному одязі з приємними обличчями. А другі жахливі, приносять із собою мазь з Ада, передбачаючи страшні муки.

Ангел смерті Азраїл

У Корані мізерна інформація про ангела смерті Азраїла. Вважають, що образ не прописаний, т.к. немає ключового значення для віри. Буквально його ім’я перекладається як «Кому Бог допомагає». Азраїла вважають уособленням смерті та загальнолюдським чином, тому що він з’являється в інших релігіях та культурах.

Також існує багато приписів тим, хто буде поруч із вмираючим. Вони повинні нагадувати йому слова молитви до Аллаха, нагадувати про те, що він іде у краще життя, тому не повинен боятися смерті. А після смерті одним із важких гріхів вважають надмірну скорботу та оплакування померлого. Тому що він залишив цей світ з волі Аллаха.

Могильний суд

Поняття малого суду зветься азаб ал-кабр. Він відбувається у могилі, куди потрапляє і душа покійного. Це якийсь аналог християнського чистилища, де вірний (хоч і грішний) може спокутувати гріхи і розраховувати життя в Раю.

У могилі душу допитують два ангели — Накір та Мункар. Якщо вона праведна, то її забирають із собою у Барзах, далі вона залишається у приємному небутті до дня суду. Тіло залишають нетлінним, щоб потім вона змогла з’єднатися з ним. А грішників карають тиском та страшними муками. Тіла померлих, хоч і перебувають у могилах, все ще мають здатність відчувати.

Етап між смертю та вічним життям

Барзах згадується у Корані як проміжний етап між смертю та вічним життям. Відомості дуже мізерні, тому важко визначити справжню роль мусульманина.

За однією версією так називають життя після смерті. По іншій Барзах є аналогом Чистилища у католиків. Коли душа потрапляє на небеса, то залишається там до моменту Судного дня, якщо буде воскрес. За такої версії незрозуміло, чи слід Рай чи Пекло для покійного відразу після приватного суду після смерті або після загального, який проводить Аллах.

В ісламській традиції найпоширенішим вважають такий порядок переходу душі у вічність:

1. Життя до народження.
2. Дунья, чи земне існування.
3. Перебування в Барзасі.
4. Момент Страшного Суду всім.
5. Небесне існування в Раю чи Аду.

Це загальноприйнята схема. Тобто. душа потрапляє на небеса (але не в Рай) і чекає на Страшний Суд. А неправедні мусульмани та невірні вирушають у колодязь Барахут у Хадрамауті.

Уявлення про Рай

В ісламській традиції Рай зветься Джаннат. Є кілька версій перекладу, але основне слово джанна означає сади.

Зазвичай повну назву використовують у стійких словосполученнях на позначення Раю:

• сади благодаті;
• едемські сади;
• сад притулку;
• сад вічності;
• сад піднесений.

А також його називають обителью світу, обителью богобоязливих та обителью вічного перебування.

Пристрій Раю

Всього у Раю 8 воріт, кожним з яких потрібно поклонятися. Головний ангел – Рідван. Ступені Раю:

1. Джаннатуль Мава.
2. Даруль Макаам.
3. Даруль Салаам.
4. Даруль Хульд.
5. Джаннатуль Адан.
6. Джаннатуль Найм.
7. Джаннатуль Касіф.
8. Джаннатуль Фірдаус.

У Корані сказано, що Рай величезних розмірів. Там велика кількість квітучих садів, багатих на плоди і красиві дерева. Їх можна не оминути і за 100 років. Згадується акація, є райське дерево Туба. Їхні стовбури з чистого золота. Вінчає місце Сідрат аль-Мунтаха. Назва перекладається як лотос крайньої межі.

У садах безліч тінистих дерев, що вкривають від сонця, каналів, ставків. Відомі 4 річки: молочна, винна, водяна та медова. Серед вод виділяється спеціальне озеро для пророка Мухаммеда, куди стікаються усі райські річки.

Всі будівлі зроблені з цегли із запахом мускусу. Оздоблення палаців — це золото, срібло, м’які килими. На найвищому рівні Раю знаходиться Фірдаус. Вже після нього починається трон Аллаха.

Життя мусульман

За описами неможливо уявити всі блага, які дав Аллах праведним мусульманам. У Раю всім буде по 33 роки. Кожен одягнений у шовку, атлас, у легкий одяг, але водночас розкішний. Їх буде по 70 на кожному.

Їди та пиття буде вдосталь. Аллах дасть усе, чого забажає праведник: найсмачніші райські фрукти, вишукане вино, від якого не п’янієш. Протягом 40 років мусульманин щодня буде їсти нові страви удосталь. Прислуговують молоді хлопці. Кожному призначені золоті та срібні браслети, перли. А житимуть люди в будинках з яхонту та перлів.

Люди не будуть випорожнюватися: все виходитиме як піт, але із запахом мускусу. Є подружнє життя. Так, кожному мусульманинові вдасться возз’єднатися з своєю дружиною, а також йому покладено чорноокі пишногруді гурії-діви.

Самотні обов’язково знайдуть свою другу половинку. Але у Раю не народжуються діти.

Не буде ні спеки, ні холоду. Це життя, сповнене задоволень. Вершиною райських благ буде можливість бачити Аллаха подібно до того, як видно Місяць на небі.

У богословів такі трактування описаного Корані викликає дискусії. Дехто вважає, що це надто приземлене тлумачення, і всі описані блага не повинні зводитись у культ. Тому що головне благо після смерті для мусульманина – бачити Аллаха, а не їсти і питво.

Картина Ада

В ісламі докладно розписані муки, які чекають на грішників. У Пекло потрапляють не лише неправедні мусульмани, а й усі невірні. Останні приречені перебувати там вічність, без права переходу до Раю. А мусульманин через 80 років випробувань може розраховувати на прощення Аллаха. Тоді він потрапить до Раю.

В Пеклі передбачені витончені тортури. У Корані написано, що скрізь чути крики грішників, які то горять у вогні, то знемагають від холоду. Їм доводиться їсти плоди з пекельного дерева, а пити гнійну воду або окріп, що розсікає їх нутрощі. А на пекельному дереві ростуть голови шайтанів.

Одяг грішників — смола, що горить. Коли вони їдять та п’ють, до них приходить смерть звідусіль, але вони не мертві; позаду й у майбутньому вони лише суворе покарання. Має назву Джаханнам.

Як він виглядає:

• лійкоподібні кола;
• воріт – 1 або 7 (у різних частинах Корану по-різному);
• іноді видається як чудовисько, чимось наближаючись до західної традиції.

Над Джаханнамом простягнута так звана «пряма дорога». Це міст завширшки як лезо меча. Нею мають пройти грішники у день Страшного суду.

Страшний суд

Невідомо, коли настане день Воскресіння. Це знає лише сам Аллах. Він повернеться на землю разом із пророком Мухаммедом. Усі праведники з Барзаху потраплять у Джаннат, інші ж у Пекло.

Є кілька ознак, якими можна визначити наближення Судного дня.

1. Прихід пророка Мухаммеда.
2. Смерть пророка Мухаммеда.
3. Визволення Палестини.
4. Верблюжа битва.
5. Поява лжепророків.
6. Прискорення часу.
7. Випробування.
8. Тяга людей до багатства.
9. Розповсюдження вбивств.
10. Прагнення змагатися у будівництві високих будинків.
11. Пошук смерті.
12. Втрата довіри.
13. Прикраси мечеті.
14. Скупість.
15. Напівоголені жінки (розпуста).
16. Мерзотність і перелюб.
17. Розрив родинних зв’язків.
18. Поява друку.
19. Зменшення знань про релігію.
20. Лжесвідчення.
21. Перетворення Аравійської пустелі на сади.
22. Золота гора на Євфраті.

А також інші менш значні ознаки. До них відносять збільшення чисельності жінок, шлях за іншими громадами. Це так звані малі ознаки, які відбудуться задовго до дня Страшного суду. Майже всі вони вже трапилися сьогодні.

Коран набагато суворіший за Біблію і більш категоричний. Однак, богослови все ще сперечаються про правильність тлумачень слів пророка Мухаммеда, чи варто розуміти їх буквально чи образно.