Розплідниковий, або вольєрний, кашель – заразне захворювання дихальної системи у собак. Воно має інфекційну природу, серед збудників можуть бути і віруси, і бактерії. Назва «розплідникова» патологія отримала через те, що ризик інфікування найбільш високий у тварин, які утримуються в тісних умовах. Проте собака може підхопити заразу навіть у під’їзді при виході на вулицю. Хвороба вражає вихованців незалежно від віку, статі, породної приналежності. Вчасно проведене лікування, а також профілактика шляхом вакцинації дозволяє тварині легше перенести інфекцію та уникнути ускладнень.

Причини захворювання

Серед інших назв хвороби: собачий грип, аденовіроз, інфекційний трахеобронхіт. Причиною розсадника можуть бути різні збудники:

• бордетелла бронхісептика;
• герпес вірус собак;
• мікоплазма;
• аденовірус типу 1 та 2;
• вірус парагрипу;
• реовірус типу 1, 2, 3.

Розплідниковий кашель поширюється з високою швидкістю, що в умовах скученості тварин призводить до інфікування всіх собак без винятку. Ступінь вираженості симптомів у своїй різна, залежно від імунітету.

Заразитися може і домашній вихованець, для цього необов’язково перебувати в розпліднику або відвідувати виставки. Інфекцію можна підхопити на прогулянці при спілкуванні з іншим собакою, під час дресирування або на сходовому майданчику, якщо поряд мешкає хвора тварина.

Збудник передається повітрям і контактним шляхом, наприклад, через загальний посуд, підстилку. Особливо високою є ймовірність поширення аденовірозу в місцях з поганою вентиляцією.

Кому розплідниковий кашель загрожує найбільше

До групи ризику входять собаки зі слабким імунітетом, схильні до стресів, ослаблені тварини. Особливо важко доводиться цуценям та літнім вихованцям через відсутність імунного захисту. Також розплідниковий кашель небезпечний для собак брахіцефальних порід. Внаслідок особливостей анатомічної будови верхніх дихальних шляхів патологія може призвести навіть до смерті, тому власникам мопсів, бульдогів та інших короткомордих собак потрібно бути особливо пильними.

Можливі ускладнення

Потрапляючи в організм, вірус сильно послаблює імунний захист, що дозволяє іншим патогенам приєднуватися з розвитком вторинної інфекції. Часто захворювання ускладнюється стафілококами та стрептококами. У такому разі лікування буде тривалим та комплексним. За відсутності грамотної терапії собака отримає хронічний кашель з поступовою атрофією слизової оболонки дихальних шляхів або пневмонію. Слабкі вихованці можуть загинути.

Як розпізнати розплідниковий кашель

Інкубаційний період розплідного кашлю (час від інфікування до появи симптомів) залежить від імунітету собаки та знаходиться в діапазоні 2-14 днів, найчастіше – 3-4 дні. Спочатку хвороба ніяк себе не проявляє. У міру розмноження збудника та ураження організму вихованець починає кашляти.

Характерною ознакою захворювання є спазми під час нападу. Збоку здається, ніби у горлі у собаки щось застрягло. Старання призводять до нудоти та блювотних позива. Напад провокують стреси та фізична активність.

Крім того, у тварини спостерігаються:

• лихоманка;
• хрипи при диханні;
• чхання;
• відсутність апетиту;
• почервоніння слизової порожнини рота;
• збільшення лімфовузлів під щелепою;
• температура;
• рідкі виділення з носа;
• кон’юнктивіт;
• апатія, слабкість.

Тривалість хвороби становить приблизно два тижні. Собака може одужати самостійно, за допомогою медикаментозного лікування, або патологія набуває хронічного перебігу, розвиваються ускладнення.

Особливості діагностики

Першим завданням для встановлення діагнозу є визначення збудника. Так як є багато патогенів, які викликають розплідниковий кашель у собак, самостійне лікування неприпустимо. Лікар може призначити проведення низки обстежень:

• клінічний аналіз крові;
• мазок зі слизової оболонки на бакпосів;
• цитологічний аналіз;
• серологічні дослідження (крові, мазки).

Захворювання обов’язково диференціюють з іншими патологіями, для яких характерний кашель: бронхіт, алергія, серцева недостатність, пневмонія тощо. Для цього будуть потрібні додаткові дослідження, наприклад, ЕКГ, рентген грудної клітки.

Лікування у клініці

Якщо собака сповнена сил, у неї міцний здоровий імунітет, то він може одужати самостійно. Власнику достатньо забезпечити рясне питво та дотримуватися рекомендацій фахівця. У разі слабкого вихованця знадобиться комплексне і серйозне лікування аж до приміщення його в стаціонар.

Залежно від виявленого збудника та стану собаки лікар може призначити лікарські препарати:

• антибіотики;
• противірусні;
• імуноглобуліни;
• імуномодулюючі;
• вітаміни.

Для усунення основного симптому застосовуються розріджуючі мокротиння та відхаркувальні засоби – таблетки, краплі, сиропи.

Як лікувати собаку вдома

Особливості домашнього лікування розплідника кашлю роз’яснить ветеринарний фахівець, так як у кожному конкретному випадку показані різні схеми. Основні напрямки дій будуть такими:

• обмеження контактів вихованця з іншими тваринами;
• купірування нападів кашлю;
• прийом ліків, спрямованих на відходження харкотиння;
• знищення збудника;
• зміцнення імунітету.

Також фахівці рекомендують робити щоденне вологе прибирання приміщення (розплідника, квартири, вольєра) шляхом дезінфекції звичайною білизною, додаючи її у воду.

При правильному лікуванні розплідника кашлю одужання настає приблизно через тиждень. У собаки пропадає кашель, до нього повертаються апетит, активність, інтерес до оточуючих.

Прогноз захворювання

Повне одужання вихованця, який отримав адекватне лікування, настає приблизно через 2-3 тижні після початку терапії. До перенесеної інфекції у собаки формується імунітет. Однак це не означає, що вона не може захворіти на розплідниковий кашель знову. Імовірність зберігається високому рівні, якщо збудник хвороби буде інший.

Обережний прогноз при розплідниковому кашлі дають цуценям та ослабленим собакам. Якщо ризик загибелі минув, процес одужання може тривати півтора місяці і більше. При цьому потрібно ретельно оберігати вихованця від вторинних інфекцій, особливо якщо немає щеплень.

Чи заразно захворювання для людини та інших тварин

Багато власників собак утримують вдома ще й інших тварин, тому питання, чи передається кішкам розплідниковий кашель, цілком правомірне. Так, бордетелла бронхісептика може передаватися котам. Більше того, бактерія призводить до тяжких уражень дихальної системи у кошенят та ослаблених кішок аж до їхньої загибелі.

Рідко, але бронхісептикоз може захворіти і людина. У такому разі у нього з’являється сухий кашель (найчастіше перед сном) та спостерігаються симптоми, аналогічні ГРЗ. З появою у вихованця ознак аденовірозу потрібно якнайшвидше вжити заходів профілактики (ізоляція, дезінфекція).

Як попередити хворобу

Найбільш надійний засіб профілактики розсадникового кашлю – вакцина Нобівак КС. У ній містяться живі збудники парагрипу та бордетелезу. Характерною особливістю є спосіб її введення: ін’єкція не буде потрібна, «щеплення» роблять шляхом упорскування дози в носові ходи.

Вакцинацію можна проводити починаючи з двотижневого віку собаки. Тварина має бути здоровою; якщо вихованець отримує антибіотики, щеплення не роблять. Вакцина забезпечує імунітет від вірусу парагрипу собак та бордетели бронхісептика протягом року, після чого імунізацію повторюють. Така профілактика не гарантує повний захист від хвороби, але у разі зараження цими видами патогенів захворювання проходить у дуже легкій формі. До речі, вакциновану тварину бажано потримати на карантині протягом трьох тижнів.

Крім щеплення, до профілактичних заходів розсадникового кашлю слід віднести:

• регулярну дезінфекцію приміщення, в якому живе собака, миски, підстилки та інші предмети;
• виключення контактів із незнайомими, підозрілими, бродячими тваринами;
• ізоляцію вагітних, ослаблених, собак, що годують, цуценят.

Власнику хворого собаки необхідно суворо дотримуватися гігієни.