Ниркова недостатність (ПОН) – патологічний стан, при якому нирки перестають утворювати і виділяти сечу. У результаті собаки розвивається сильна інтоксикація, порушується електролітний і водний баланс, страждають органи всіх систем. Відсутність лікування веде до загибелі тварини. Щоб не втратити чотирилапого друга, кожному власнику необхідно знати причини та симптоми патології, а також особливості її лікування та заходи профілактики.

Чому розвивається ниркова недостатність у собак

Ниркова недостатність розвивається при руйнуванні нефронів (структурних одиниць нирок) або у випадках, коли здорова тканина заміщується сполучною. Подібні порушення можуть відбуватися внаслідок таких патологій:

• пухлини;
• інфекції;
• мочекам’яна хвороба;
• механічні ушкодження нирок;
• полікістози.

Особливо несприятливий вплив на нирки собак мають лікарські, отруйні речовини. Отруєння та часті запальні процеси неминуче призводять до руйнування ниркової тканини.

Які собаки в групі ризику

Деякі породи генетично схильні до розвитку ниркової недостатності. Наприклад, у шарпеїв, коллі та золотистих ретріверів у спадок передається таке захворювання, як амілоїдоз. Це ураження нирок, причиною якого є накопичення в них органічної речовини амілоїду. Бультер’єри, біглі та керн-тер’єри часто страждають від полікістозу. Обидві патології надалі ведуть до ПН.

Крім того, до групи ризику входять собаки віком від 5 років.

Перебіг захворювання

Ниркова недостатність собак розвивається поступово, по стадіях.

1. Латентна. Симптомів захворювання ще немає. Тварина почувається добре, тому у господаря навіть не виникає підозри на патологію. На першому етапі виявити хворобу можна лише лабораторним шляхом. Як правило, порушення діагностується випадково під час профогляду.
2. Початкова (компенсаторна). Ознаки хвороби є, але здебільшого вони нагадують застуду. Як і на латентній стадії, ПН виявляється лише за допомогою аналізів.
3. Консервативна (декомпенсаційна). Симптоматика стає очевидною, тому чотирилапого друга приводять до клініки, в основному, на цьому етапі. До кінця цього періоду у тварини функціонує не більше п’ятої частини нефронів.
4. Термінальна. Спостерігається сильна інтоксикація, самопочуття собаки погіршується. Відсутність допомоги веде до коми та загибелі.

Види та форми ниркової недостатності

Захворювання може протікати у двох формах: гострій та хронічній. У першому випадку компенсаторна стадія протікає швидко, у другому може тривати до 2-3 місяців.

Крім того, ниркова недостатність у собак буває трьох видів.

1. Преренальна. Патологія обумовлена порушенням кровотоку у нирках. Причиною може бути серйозна травма, втрата великої кількості крові, зневоднення. Іноді преренальна ПН розвивається внаслідок неправильно проведеної анестезії.
2. Ренальна. Цей вид характеризується прямим ураженням ниркової тканини. Провокуючі фактори: інфекції, отруйні сполуки, ліки. Також ренальна ниркова недостатність може розвиватися після перенесеного піроплазмозу, чумки.
3. Постренальна. Порушується функція сечовиділення. Серед причин: каміння, пухлини, травми. Часто постренальна ниркова недостатність діагностується у тварин похилого віку як наслідок сечокам’яної хвороби.

Як виявляється гостра ниркова недостатність у собак

Гостра ниркова недостатність розвивається швидко. Симптоми наростають швидко, виявляються яскраво. Серед них слід зазначити:

• зміна відтінку слизової порожнини рота (стає червоною або блідою);
• м’язову слабкість;
• відмова від їжі;
• раптову апатію;
• набряк лап, ділянці живота;
• поява виразок на поверхні язика, слизової оболонки пащі;
• збільшення ЧСС;
• рясне та часте сечовиділення, яке надалі стає, навпаки, рідкісним;
• коливання температури тіла (можливе як підвищення, і зниження).

Якщо лікування відсутнє, собака гине.

Симптоми хронічної ниркової недостатності

Хронічна ПН може розвиватися самостійно або після одужання від гострої форми. Оскільки ХНН протікає триваліший час, у собаки часто спостерігається анемія. Характерним є відсутність болю при пальпації живота до останньої стадії хвороби.

Основні ознаки хронічної ниркової недостатності подібні до таких гострої форми, проте виявляються вони вже на останньому етапі, коли більшість нирок зруйнована. Тварина на цей момент страждає від:

• спраги;
• високого артеріального тиску;
• блювання, часто з кров’ю;
• чергування запору та проносу;
• тремору чи нападів епілепсії.

Хронічна ниркова недостатність супроводжується ребрами, що виступають, і запалим животом. Шерсть собаки тьмяніє, з ротової порожнини виходить запах аміаку. Так як хронічна форма більш характерна для старих вихованців, власники часто приписують подібні відхилення до вікових змін і не звертаються до ветеринара.

Як проходить діагностика

На прийомі фахівець проводить огляд тварини, опитування господаря про умови життя собаки, особливості годівлі тощо. Для встановлення діагнозу достатньо аналізів крові та сечі, але в деяких випадках ветеринар може призначити додаткові дослідження, наприклад, УЗД, рентген.

Особливості лікування ниркової недостатності у собак

Основним завданням лікувальних заходів є зупинення чи уповільнення патологічного процесу. Відновити загиблі структури не вдасться.

Якщо ПН протікає у гострій формі, лікування залежить від встановленої причини – лише усунувши її, можна сподіватися на покращення стану здоров’я собаки. Фахівець розробляє схему терапії, після чого тварина видужує. Важливо провести курс лікування повністю, щоб захворювання не перейшло у хронічну форму.

При хронічній нирковій недостатності у собаки встановити причину, найчастіше, не виходить, тому терапія полягає в усуненні симптомів, полегшенні самопочуття вихованця та поліпшенні – наскільки можливо – якості його життя.

Які ліки призначають

Лікарські препарати підбираються індивідуально, залежно від занедбаності патології, стану вихованця, віку та інших нюансів. Це можуть бути лікарські засоби наступних груп:

• детоксикаційні;
• регідратаційні;
• діуретичні;
• кровоспинні;
• антибактеріальні;
• глюкортикостероїдні.

Ліки потрібно буде давати протягом тривалого періоду часу, а в деяких випадках протягом усього життя собаки. Крім медикаментозних засобів, можуть бути потрібні й інші заходи, наприклад, переливання крові, гемодіаліз.

Лікувальне харчування

Лікувальна дієта – найважливіша складова терапії ниркової недостатності. Якщо собака на натуральному кормі, з його раціону виключають продукти, в яких міститься фосфор, наприклад рибу, ікру, молочні продукти. При високому рівні сечовини в аналізах прибирають також білоксодержащіе продукти, залишаючи лише вуглеводну їжу та тваринні жири. Як довго перебуватиме собака на лікувальній дієті – залежить від форми хвороби та ступеня ураження нирок.

Питання, чим годувати собаку з нирковою недостатністю, якщо вона звикла до промислових кормів, вирішується простіше. У кожній лінійці провідних виробників є корм «ренал» (Renal). Позначка означає, що склад збалансований саме для вихованців, які страждають на захворювання нирок. Себе добре зарекомендували:

• Royal Canin Renal;
• Monge Vet Solution Renal;
• Advance Veterinary Diets Renal;
• Forza 10 Renal Active.

Які патології супроводжують ниркову недостатність

Так як інтоксикація стосується всього організму собаки, на тлі ПН розвивається велика кількість різних патологій. Часто діагностуються проблеми, що стосуються серця та судин (аритмія та гіпертонія), анемія, порушення зору аж до сліпоти.

Прогноз

При преренальному та постренальному вигляді ниркової недостатності прогноз, в більшості випадків, сприятливий. Це за умови своєчасного звернення до ветеринара, ретельного дотримання його призначень та дієти. Те саме стосується перших двох стадій ПН (латентної та компенсаторної). В інших випадках навіть при повному дотриманні рекомендацій лікаря вихованець зазвичай живе не більше 2-3 років.

Велике значення має вік тварини, а також наявні хвороби. Чим старший вихованець, тим гіршим буде прогноз. Так само справа з собаками, які мають генетичну схильність до патологій нирок.

Як попередити захворювання

Насамперед, профілактика ниркової недостатності полягає в регулярному відвідуванні ветеринарної клініки та здачі аналізів крові та сечі. Наводити вихованця на огляд потрібно не рідше 1 разу на рік. Якщо собака входить до групи ризику – ще частіше. Вічним тваринам, крім аналізів, бажано щорічно робити УЗД черевної порожнини.

Крім того, для профілактики ПН у собак фахівці рекомендують:

• забезпечити тварину повноцінним харчуванням з виключенням шкідливих «ласощів»;
• проводити планову вакцинацію від найпоширеніших інфекцій;
• вчасно звертатися до ветеринара, якщо у вихованця з’явилися підозрілі ознаки захворювання;
• попереджати отруєння;
• тримати під контролем вага собаки.

І не варто економити на профілактичних щорічних оглядах, навіть якщо собака здається абсолютно здоровою.